Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 16 травня 2024 року у

справі № 990/186/23

Адміністративна юрисдикція

Щодо визнання випадкового відкриття Рішення КСУ істотним порушенням порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту на посаду судді

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до КАС ВС як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просила:

1. визнати протиправним і скасувати рішення ВККС в частині визнання, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді (далі - Положення № 211/зп-18), кандидатом на посаду судді є істотним і має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит;
2. визнати протиправним і скасувати рішення ВККС. яке має наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит;
3. зобов`язати ВККС визнати ОСОБА_1 такою, що склала кваліфікаційний іспит.

Позивачка наполягає, що вона випадково відкрила Рішення Конституційного Суду України за гіперпосиланням, яке міститься у ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), під час пошуку на дозволеному інтернет-ресурсі законів, якими вносилися зміни до наведеної статті.

КАС ВС позов задовольнив частково.

Мотивація апеляційної скарги: ВККС наполягає, що неухильне дотримання правил складання іспиту є обов'язком кандидата на посаду судді під час складання іспиту на будь-якому його етапі, а незнання цих правил не звільняє кандидата від відповідальності, пов`язаної з участю у кваліфікаційному іспиті. Разом з цим факт порушення кандидатом правил складання іспиту, зафіксований у протоколі, може бути підставою для ухвалення Комісією рішення про визнання особи такою, що не склала іспит за будь-якою обраною або всіма спеціалізаціями в цілому. На переконання скаржника, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення кандидата на посаду судді до визначених у Положенні № 211/зп-18 правил є проявом якостей, не сумісних зі статусом майбутнього судді й таких, що мають негативний вплив на перебіг кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.

Правова позиція Верховного Суду: п. 13 розділу IV Положення № 211/зп-18 визначено, що перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення.

Водночас варто зауважити, що Положенням № 211/зп-18 не визначено критеріїв, за якими Комісія вирішує питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків), зокрема й щодо того, які порушення Комісія може визнати істотними та, як наслідок, визнати особу такою, що не склала іспиту відповідно до пп. 5 п. 12 розділу VI цього Положення.

Разом з тим філогічний та логічний аналіз поняття «істотне порушення учасником іспиту порядку складення іспиту» дозволяє виснувати, що під таким порушенням слід розуміти умисне (свідоме) грубе нехтування правилами складання іспиту, або зневажливе ставлення до цих правил, яке вплинуло на складання кваліфікаційного іспиту самого учасника, який допустив це порушення, або інших учасників кваліфікаційного іспиту.

Як установлено судом першої інстанції, перед виконанням практичного завдання ОСОБА_1 була ознайомлена із загальними правилами його виконання, які передбачали, зокрема, що на етапі виконання практичного завдання дозволяється на спеціально призначеному ноутбуці у відкритих джерелах (hudoc/echr.coe/int; rada.gov.ua; ligazakon.net) та/або у власних паперових носіях видавничого тиражування використовувати виключно закони, зокрема коментовані, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, рішення ЄСПЛ, а використання будь-яких інших джерел заборонено.

З урахуванням викладеного варто відзначити, що вказані правила, так само як і Положення № 211/зп-18, передбачають лише заборону саме використання будь-яких джерел інформації, окрім дозволених, однак не визначають порядку дій учасників іспиту у випадку ненавмисного (випадкового) відкриття на дозволених електронних носіях недозволеного джерела інформації, зокрема, тексту рішення Конституційного Суду України.

Тобто позивачці перед виконанням практичного завдання не було роз`яснено як вона має діяти у випадку, якщо на цьому етапі іспиту на дозволеному електронному носії [спеціально призначеному ноутбуці у відкритих джерелах (hudoc/echr.coe/int; rada.gov.ua; ligazakon.net)] вона випадково відкриє недозволене джерело інформації, зокрема текст рішення Конституційного Суду України.

Водночас у цій справі звертає на себе увагу та обставина, що зміст як Протоколу щодо позивачки, так і спірних рішень ВККС у відповідній частині не дозволяють пересвідчитися у тому, що Комісією було встановлено саме факт використання позивачкою під час виконання практичного завдання за спеціалізацією місцевого адміністративного суду недозволеного джерела інформації (тексту рішення Конституційного Суду України), зокрема, у спосіб аналізу текстуального змісту виконаного нею практичного завдання.

Таким чином, приймаючи оспорюванні позивачкою рішення, Комісія виходила лише з установленого нею факту відкриття позивачкою під час виконання практичного завдання тексту рішення Конституційного Суду України, який позивачка визнала, однак ВККС не оцінила викладені позивачкою у поясненнях доводи про відсутність у неї умислу скористатись рішенням Конституційного Суду України для виконання практичного завдання.

Висновки: визнання випадкового відкриття Рішення КСУ за гіперпосиланням, яке міститься у законі істотним порушенням порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту є необґрунтованим, непропорціним (неспівмірним) виявленому порушенню і такими, що зроблене фактично на підставі припущень (сумнівів) за відсутності належних доказів, які доводили б умисне порушення позивачкою правил складання іспиту, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення до правил кваліфікаційного іспиту та її недоброчесність, що могло б мати наслідком припинення її участі цієї в іспиті та визнання її такою, що не склала іспиту.

Ключові слова: межі судового розсуду, дискреційні повноваження ВККС, заборона свавілля, право на повагу до приватного життя, доступ до обраної професії