П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/186/23

Провадження № 11-19заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Леошка Д. Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2023 року (судді Мартинюк Н. М., Єресько Л. О., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Соколов В. М.) у справі № 990/186/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними й скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 в частині визнання, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, порушення Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, затвердженого рішенням Комісії від 3 жовтня 2018 року № 211/зп-18 (далі - Положення № 211/зп-18), кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0045432 (зафіксовано 28 серпня 2019 року) є істотним і має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит;

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККСвід 26 липня 2023 року № 39/зп-23 в частині визнання, що порушення Положення № 211/зп-18 кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 є істотним і має наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит, а також затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 4, а саме зазначення в № з/п 66 навпроти прізвища, ім`я, по батькові ОСОБА_1 результату іспиту «не складено»; затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 5, а саме зазначення в № з/п 55 навпроти прізвища, ім`я, по батькові ОСОБА_1 результату іспиту «не складено»;

- зобов`язати ВККС визнати ОСОБА_1 такою, що склала кваліфікаційний іспит, призначений рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, зі спеціалізації місцевого загального суду і зі спеціалізації місцевого адміністративного суду та включити ОСОБА_1 до рейтингів кандидатів на посаду судді: місцевого адміністративного суду з результатами кваліфікаційного іспиту: бал тестування - 88,875, бал практичного завдання - 89,5, загальна кількість балів - 178,375; місцевого загального суду з результатами кваліфікаційного іспиту: бал тестування - 88,875, бал практичного завдання - 103,5, загальна кількість балів - 192,375, затвердженими рішенням ВККС від 26 липня 2023 року № 39/зп-123, та зарахувати ОСОБА_1 до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевого адміністративного суду, місцевого загального суду.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка доводить, що рішення від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 і № 39/зп-23 у частинах, які її стосуються, відповідач прийняв протиправно, необґрунтовано, не у спосіб, передбачений законом, з порушеннями принципу участі у прийнятті рішення і принципів рівності перед законом та пропорційності.

3. Так, позивачка зазначає, що 28 серпня 2019 року в межах проходження конкурсу на посаду судді місцевого суду вона виконала практичне завдання за спеціалізацією місцевого адміністративного суду. Наприкінці цього іспиту представники ВККС склали стосовно неї протокол реєстрації порушення, яке полягало у використанні (відкритті за допомогою офіційного вебсайту Верховної Ради України) тексту Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі № 6-рп/2007. Надалі 26 липня 2023 року Комісія прийняла рішення № 37/зп 23, яким визнала зафіксоване порушення істотним та визнала ОСОБА_1 такою, що не склала кваліфікаційний іспит. Крім того, ВККС прийняла рішення № 39/зп-23, яким визнала, що зафіксоване під час складання кваліфікаційного іспиту порушення Положення № 211/зп-18 є істотним та має наслідком визнання ОСОБА_1 такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

4. Не погоджуючись із таким висновком відповідача, позивачка наполягає, що вона випадково відкрила зазначене Рішення Конституційного Суду України за гіперпосиланням, яке міститься у статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), під час пошуку на дозволеному інтернет-ресурсі законів, якими вносилися зміни до наведеної статті.

5. У цьому контексті позивачка стверджує, що оспорювані рішення ВККС у відповідній частині є протиправними, оскільки Комісія не врахувала того, що:

- модельна справа, на основі якої виконувалося практичне завдання зі спеціалізації адміністративного суду, містила посилання на три рішення Конституційного Суду України (від 17 липня 2018 року, від 26 грудня 2011 року, від 25 січня 2012 року), і відкриття інших рішень Конституційного Суду України, на переконання позивачки, не мало жодного впливу на результати складення нею іспиту;

- у протоколі відсутній час порушення, а з роздруківки з веббраузера видно, що Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі № 6-рп/2007 було відкрите о 15:19, тобто після закінчення часу на написання практичного завдання;

- вона помилково відкрила вказане Рішення Конституційного Суду України і не використовувала його під час виконання практичного завдання, що в свою чергу не вплинуло на перебіг іспиту.

При цьому позивачка звертає увагу, що в оспорюваних рішеннях ВККС не навела аргументів щодо того, чому зафіксоване порушення є істотним і як воно вплинуло на перебіг іспиту.

6. Поряд із цим позивачка переконує, що заборона використовувати рішення Конституційного Суду України під час виконання практичного завдання є необґрунтованою, оскільки рішення Конституційного Суду України не містять висновків щодо застосування права у подібних правовідносинах, а лише висновки щодо відповідності або невідповідності норм закону Конституції України, отже, визнавати застосування рішення Конституційного Суду України як підказку (шпаргалку) в написанні судового рішення при виконанні практичного завдання, на думку позивачки, є помилковим. При цьому позивачка зауважує, що нормативні акти, якими регламентовано проведення цього конкурсу, не містять прямої заборони використовувати рішення Конституційного Суду України під час виконання практичного завдання.

7. Водночас, на переконання позивачки, норми Положення № 211/зп-18, якими керувалася ВККС при прийнятті оспорюваних рішень у відповідній частині (пункт 18 розділу IV, пункт 12 розділу VI), щодо визнання особи, яка вчинила істотне порушення, такою, що не склала кваліфікаційний іспит, суперечать вимогам спеціального закону та не можуть застосовуватись, оскільки законодавець визначив єдину підставу вважати особу такою, що не склала кваліфікаційний іспит, - набрання менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту. У цьому контексті позивачка наголошує, що вона подолала такий поріг за обома спеціалізаціями.

8. Крім того, позивачка доводить, що Комісія прийняла оспорювані рішення у відповідній частині з порушенням її права на участь у процесі прийняття цих рішень, оскільки не повідомила її про дату, час та місце проведення засідання, що вплинуло на її можливість безпосереднього надання пояснень по суті виявлених порушень, аргументування своєї позиції, участі у дослідженні доказів.

9. Позивачка також переконує, що ВККС, приймаючи оспорювані рішення у відповідній частині, не забезпечила пропорційності між виявленим порушенням та його негативними наслідками, а також допустила порушення принципу рівності перед законом та її дискримінацію. Так, позивачка наполягає, що інкриміноване їй порушення було виявлено під час виконання практичного завдання зі спеціалізації адміністративного суду, однак Комісія застосувала негативні наслідки і щодо практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, яке попередньо пройшло без зауважень. Водночас, як стверджує позивачка, до 20 осіб, які склали кваліфікаційний іспит з кількох спеціалізацій і з однієї чи кількох з них не набрали 75 % максимального можливого бала, ВККС прийняла рішення від 26 липня 2023 року № 37/зп-23, яким визнала цих осіб такими, що склали іспит з тієї однієї спеціалізації, з якої вони подолали цей поріг. Позивачка уважає, що у цьому випадку Комісія допустила різне трактування норм Положення № 211/зп-18 щодо кандидатів, які набрали менше 75 % максимально можливого бала за однією спеціальністю, та кандидатів, щодо яких складено протокол реєстрації порушення за однією спеціалізацією, та застосували до них різні правові наслідки.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 20 грудня 2023 року позов задовольнив частково; визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 в частині порушення Положення № 211/зп-18 кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0045432 (зафіксовано 28 серпня 2019 року) та визнання його таким, що не склав кваліфікаційний іспит; визнав протиправним та скасував рішення Комісії від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 в частині порушення кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 . Положення № 211/зп-18 та визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит, а також у частині затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 4, а саме зазначення у № з/п 66 навпроти прізвища, ім`я, по батькові ОСОБА_1 результату іспиту «не складено»; затвердження результатів кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з додатком 5, а саме зазначення у № з/п 55 навпроти прізвища, ім`я, по батькові ОСОБА_1 результату іспиту «не складено». У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Крім того, суд першої інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ВККС на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову в розмірі 2 576,64 грн.

11. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що:

- у випадку ОСОБА_1 . Комісія не надала доказів, які підтверджують, що порушення дійсно було зафіксоване під час складання іспиту 28 серпня 2019 року;

- історія веббраузера з комп`ютера, на якому ОСОБА_1 28 серпня 2019 року виконувала практичне завдання, не містить відомостей про відкриття рішень Конституційного Суду України протягом п`яти годин часу, відведеного для іспиту, який у цьому випадку тривав з 9:55 до 14:55 год;

- із сорока одного запису в історії веббраузера лише один стосується відкриття рішення Конституційного Суду України о 15:19. У вказаний час іспит уже закінчився. Виконання практичного завдання після завершення часу, відведеного для відповідного етапу іспиту, у провину позивачці не ставиться. При цьому суд першої інстанції відхилив довід відповідача про те, що запис, який стосується відкриття рішення Конституційного Суду України о 15:19, був зроблений під час переходу уповноваженим працівником Комісії за гіперпосиланням для друку тексту цього рішення й фіксації порушення як такий, що не пояснює і не дає можливості встановити час імовірного порушення правил складання іспиту.

12. За висновком суду першої інстанції, надання ОСОБА_1 пояснень не знімає з ВККС України обов`язку належної фіксації й доведення порушення нею правил під час виконання практичного завдання з адміністративної спеціалізації.

13. З огляду на викладене суд першої інстанції виснував, що ВККС не довела правомірності рішень, прийнятих стосовно ОСОБА_1 .

14. Разом із цим суд першої інстанції визнав передчасними позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, зазначивши, що ці вимоги стосуються виконання рішення суду, де права позивачки з боку ВККС не є порушеними, а суд не може приймати рішення на майбутнє.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

15. ВККС не погодилася з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та подала апеляційну скаргу, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

16. На обґрунтування апеляційної скарги ВККС доводить, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності та обґрунтованості його ухвалення, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів і, крім того, скаржник уважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме неправильно застосовано частину першу статті 78 КАС України.

17. За доводами апеляційної скарги, встановивши, що під час складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 вчинила порушення приписів Положення № 211/зп-18, яке є проявом якостей, не сумісних зі статусом майбутнього судді й таких, що негативно впливають на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу та ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності позивачки, Комісія, діючи в межах, порядку та у спосіб, визначених Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Положенням № 211/зп-18, дійшла висновку про істотність означеного порушення, що відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18 є безумовною підставою для припинення участі ОСОБА_1 у кваліфікаційному іспиті та визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

18. При цьому скаржник зауважує, що задля фіксування допущеного ОСОБА_1 порушення уповноваженою особою було відкрито посилання на Рішення Конституційного Суду України та здійснено його друк, тому час відкриття цього посилання в історії браузера комп`ютера, яким користувалась ОСОБА_1 , було відображено як 15:19. ОСОБА_1 у своїх поясненням, які долучено до протоколу реєстрації порушення, визнала, що відкрила Рішення Конституційного Суду України. З огляду на викладене скаржник переконує, що порушення відбулось безпосередньо під час виконання позивачкою анонімного письмового практичного завдання. При цьому позивачка неодноразово в судових засіданнях заявляла, що вона дійсно відкривала вказане рішення Конституційного Суду України.

19. Крім того, ВККС наполягає, що неухильне дотримання правил складання іспиту є обов`язком кандидата на посаду судді під час складання іспиту на будь-якому його етапі, а незнання цих правил не звільняє кандидата від відповідальності, пов`язаної з участю у кваліфікаційному іспиті. Разом з цим факт порушення кандидатом правил складання іспиту, зафіксований у протоколі, може бути підставою для ухвалення Комісією рішення про визнання особи такою, що не склала іспит за будь-якою обраною або всіма спеціалізаціями в цілому. На переконання скаржника, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення кандидата на посаду судді до визначених у Положенні № 211/зп-18 правил є проявом якостей, не сумісних зі статусом майбутнього судді й таких, що мають негативний вплив на перебіг кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.

20. ВККС уважає, що фактичні обставини справи і зібрані докази свідчать про те, що Комісія при здійсненні своїх повноважень не вийшла за межі своєї компетенції й дотрималася вимог до діяльності суб`єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 КАС України.

21. Поряд із цим скаржник зауважує, що направлення повідомлення про дату, час і місце проведення засідання Комісії усім особам, стосовно яких має розглядатись питання, не є обов`язком ВККС і питання про направлення такого повідомлення вирішується у кожному конкретному випадку індивідуально. У спірному випадку позивачка про таке засідання Комісії поштовим зв`язком на повідомлялася.

22. Насамкінець скаржник наполягає, що оспорювані рішення у відповідній частині ґрунтуються на законодавчих підставах, а їхній зміст відповідає суті законодавчого регулювання. Однак, на переконання скаржника, суд першої інстанції вийшов за межі повноважень та втрутився в адміністративний розсуд відповідача щодо проведення кваліфікаційного іспиту, чим порушив норми матеріального та процесуального права, а висновки, яких дійшов суд першої інстанції, скаржник уважає хибними, передчасними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

23. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржила.

Позиція інших учасників справи

24. Позивачка правом подати відзив на апеляційну скаргу Комісії не скористалася.

Рух апеляційної скарги

25. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 січня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВККС, а ухвалою від 21 лютого 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої та частини третьої статті 311 КАС України, оскільки у справі відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також ураховуючи те, що характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін.

26. Під час розгляду справи в порядку письмового провадження Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справу необхідно розглянути у судовому засіданні, у зв`язку із чим 7 березня 2024 року постановила ухвалу про призначення справи до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

27. ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянкою України.

28. Рішенням від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17 ВККС оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.

29. ОСОБА_1 була допущена до участі у цьому доборі.

30. 6 грудня 2017 року Комісія ухвалила рішення № 127/зп-17, яким визнала ОСОБА_1 такою, що успішно склала відбірковий іспит, та допустила її до наступного етапу добору.

31. 7 червня 2018 року ВККС ухвалила рішення № 249/дс-18, яким визнала ОСОБА_1 такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, установленим Законом № 1402-VIII.

32. 1 серпня 2018 року Комісія ухвалила рішення № 184/зп-18 про направлення ОСОБА_1 для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України протягом дев`яти місяців у числі 386 кандидатів на посаду судді, які беруть участь в оголошеному рішенням ВККС від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17 доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду як особи, які не мають трирічного стажу роботи на посаді судді.

33. Після проходження ОСОБА_1 спеціальної підготовки в Національній школі суддів України з 27 серпня 2018 року до 24 травня 2019 року до ВККС були направлені матеріали для складання нею кваліфікаційного іспиту.

34. 24 червня 2019 року ВККС ухвалила рішення № 107/зп-19 про призначення кваліфікаційного іспиту в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17, та визначила черговість етапів його проведення, у якому зокрема вирішила:

- перший етап (складення письмового анонімного тестування) провести 25, 26, 29 - 31 липня та 1 серпня 2019 року о 10:00;

- другий етап (виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду) провести 2, 7, 12, 15, 20 та 27 серпня 2019 року о 10:00;

- третій етап (виконання анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду) провести 5, 8, 13, 16, 21 та 28 серпня 2019 року о 10:00;

35. Цим же рішенням Комісія вирішила:

- допустити до складення іспиту 370 кандидатів на посаду судді, у тому числі й ОСОБА_1 , та визначити їм графік проведення іспиту згідно з додатком 1;

- допустити до виконання практичного завдання кандидатів на посаду судді, які успішно складуть письмове анонімне тестування під час кваліфікаційного іспиту;

- встановити, що виконання практичного завдання здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки.

36. Пункт 66 додатку 1 до вказаного рішення визначав графік складення кваліфікаційного іспиту щодо ОСОБА_2 , а саме:

- письмове анонімне тестування - 1 серпня 2019 року;

- анонімне практичне завдання зі спеціалізації загального суду: 27 серпня 2019 року;

- анонімне практичне завдання зі спеціалізації адміністративного суду - 28 серпня 2019 року.

37. 9 липня 2019 року о 17:23 ВККС на старій версії свого вебсайту розмістила повідомлення із заголовком «Стосовно кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду», у якому вказано дати, місце й правила складання іспиту.

У цьому повідомленні ВККС, серед іншого, зазначила таке:

«1. Під час виконання практичного завдання дозволяється використання виключно таких нормативно-правових актів і лише на паперових носіях видавничого тиражування: законів, кодексів, зокрема коментованих, постанов пленумів, а також рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

2. Порушення цілісності видавничого тиражування нормативно-правових актів до та/або під час виконання практичного завдання не допускається.

3. Забороняється використання, зокрема, таких джерел інформації:

- текстів судових рішень за результатами розгляду судами України справи по суті;

- інформаційних листів;

- аналітики розгляду справ судами України;

- збірників постатейних покажчиків правових позицій;

- науково-методичної літератури.

4. Для виконання практичного завдання ноутбук кожного кандидата матиме доступ виключно до таких офіційних вебсайтів:

- ЄСПЛ (https://hudoc/echr.coe/int);

- Верховної Ради України (https://rada.gov.ua);

- ЛІГА:ЗАКОН (https://ligazakon.net) - використання системи аналізу судових рішень «VERDICTUM» суворо заборонено.

5. Доступ та використання інших ресурсів не дозволяється!

6. Після оголошення про завершення відведеного для практичного завдання часу кандидат зобов`язаний невідкладно припинити роботу над його виконанням, прибрати руки з клавіатури ноутбука та маніпулятора миші, залишатися за робочим місцем й очікувати, поки уповноважені представники зберуть екзаменаційні матеріали.

7. Зошит для виконання практичного завдання є паперовим документом, що формується після завершення відповідного етапу іспиту шляхом тиражування уповноваженим представником надрукованого кандидатом тексту та його скріплення із попередньо заповненою титульною сторінкою зошита для виконання практичного завдання».

38. 1 серпня 2019 року ВККС ухвалила рішення № 141/зп-19 про затвердження декодованих результатів складеного кандидатами письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту, згідно з яким ОСОБА_1 отримала 88,875 бала та була допущена до виконання анонімних письмових практичних завдань.

39. 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 взяла участь у виконанні практичного завдання кандидатів на посаду судді зі спеціалізації місцевого загального суду (код з виконання практичного завдання: 0070394).

40. 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 взяла участь у виконанні практичного завдання кандидатів на посаду судді зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (код з виконання практичного завдання: 0045432).

41. Перед початком роботи над практичним завданням ОСОБА_1 ознайомилася із загальними правилами його виконання. Ці правила передбачали, зокрема, таке:

«1. На етапі виконання практичного завдання дозволяється на спеціально призначеному ноутбуці у відкритих джерелах (hudoc/echr.coe/int; rada.gov.ua; ligazakon.net) та/або у власних паперових носіях видавничого тиражування використовувати виключно такі нормативно-правові акти:

- закони, зокрема коментовані;

- кодекси, зокрема коментовані;

- постанови пленумів;

- рішення ЄСПЛ.

2. Використання будь-яких інших джерел заборонено!»

42. 28 серпня 2019 року іспит тривав з 9:55 до 14:55.

43. Для написання анонімного практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду ОСОБА_1 був виданий зошит із практичним завданням (модельна справа).

44. Результат виконання практичного завдання ОСОБА_1 виклала в зошиті для виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (код 0045432).

45. Цей зошит включає описову, мотивувальну та резолютивну частини рішення суду у модельній справі й містить посилання на рішення Конституційного Суду України: від 17 липня 2018 року № 6-р/2018; від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011; від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012.

46. 28 серпня 2019 року о 16:14 у межах виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду уповноважені представники ВККС склали протокол реєстрації порушень (далі - Протокол) стосовно учасників іспиту з індивідуальними кодами 0005637; 0076518; 0040827; 0045432.

47. Згідно з цим Протоколом датою порушення є 28 серпня 2019 року; час порушення не вказано, у відповідній графі проставлено прочерки.

48. Зміст порушення викладено на окремому аркуші (додаток 1 до Протоколу), який містить, зокрема, таку інформацію:

«Час початку виконання 28 серпня 2019 року анонімного письмового практичного завдавання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду під час кваліфікаційного іспиту: 9 год 55 хв.

Кількість учасників вказаного іспиту: 51.

Підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 визначено, що учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правових актів: закони, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, а також рішення ЄСПЛ.

Підпунктом 5 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 учасникам заборонено використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту.

Також на офіційному вебсайті Комісії було завчасно розміщено конкретизований перелік заборонених для використання джерел інформації, яким публічно повідомлено про заборону використовувати під час виконання практичного завдання тексти судових рішень за результатами розгляду судами України справи по суті.

Окрім того, безпосередньо перед початком виконання практичного завдання уповноважений представник Комісії нагадав усім учасникам іспиту про заборону шукати та відкривати тексти рішень Конституційного Суду України.

Уповноваженим представником Комісії під час формування зошитів для виконання практичного завдання зафіксовано використання (відкриття за допомогою офіційного вебсайту Верховної Ради України) тексту рішення, зокрема, такими учасниками іспиту:

- індивідуальний код: 0045432; час порушення: год хв (текст рішення, а також роздруківка історії браузера учасника згідно з додатками 8 та 9 до цього протоколу) (Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007)».

49. Додатком 8 до Протоколу є Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян). Текст цього рішення роздруковано 28 серпня 2019 року із сайту zakon.rada.gov.ua.

50. Додатком 9 до Протоколу є роздрукована 28 серпня 2019 року історія веббраузера Google Chrome.

Період часу, який охоплює історія веббраузера: з 12:12 до 15:19.

Ця історія включає 41 (сорок один) запис. Усі записи стосуються відвідування сайту zakon.rada.gov.ua. Із цих записів:

- 21 запис стосується відкриття Закону № 796-XII;

- 1 запис стосується відкриття Закону України від 4 лютого 2016 року № 987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- 2 записи стосуються відкриття постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210;

- 11 записів стосуються відкриття сторінки «Всі документи бази даних «Законодавство України»;

- 2 записи стосуються відкриття рішення ЄСПЛ у справі «Салов проти України»;

- 2 записи стосуються відкриття сторінки «Міжнародні документи»;

- 1 запис стосується відкриття Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»;

- 1 запис стосується відкриття Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян).

Передостанній запис зафіксовано о 14:20. Останній запис зафіксовано о 15:19, він стосується відкриття Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

51. Додатком 13 до Протоколу є письмові пояснення ОСОБА_1 від 28 серпня 2019 року такого змісту:

«Під час проходження кваліфікаційного іспиту з спеціалізації «адміністративне судочинство» мною було випадково відкрито Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 під час пошуку на інтернет-ресурсі «Закон.Рада» законів, якими вносилися зміни до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Це рішення не використовувалося у модельній справі».

52. 26 липня 2023 року ВККС розглядала питання щодо протоколів реєстрації порушень порядку складення кваліфікаційного іспиту та затвердження кодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19. Вирішуючи ці питання, Комісія установила таке.

Під час виконання анонімних письмових практичних завдань зареєстровано порушення порядку складення кваліфікаційного іспиту дев`ятьма кандидатами на посаду судді з індивідуальними кодами 0040546, 0095760, 0015615, 0005637, 0076518, 0040827, 0045432, 0075046 та 0090698.

Зокрема, уповноваженими працівниками Комісії на етапі формування зошитів для виконання практичного завдання зафіксовано використання кандидатами на посаду судді з індивідуальними кодами 0040827 та 0045432 рішень Конституційного суду України, текст яких було відкрито на офіційному вебсайті Верховної ради України.

Стосовно таких кандидатів уповноваженими працівниками Комісії складено протоколи реєстрації порушень з посиланням на порушення ними підпункту 5 пункту 17.1 розділу IV та підпункту 6 пункту 17.2 розділу IV Положення № 211/зп-18.

53. Стосовно дев`яти кандидатів ВККС ухвалила рішення № 37/зп-23, пунктом 1 якого визнала, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, порушення Положення є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

54. Це рішення ВККС прийняла, з-поміж іншого, з посиланням на підпункт 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18, частину першу статті 69, частину першу статті 70, частину двадцять першу статті 95 Закону № 1402-VIII і водночас з таких мотивів.

Аналіз конституційних та законодавчих положень, які регламентують порядок добору кандидатів на посаду судді, дозволяє дійти висновку, що це складний, поетапний, тривалий процес відбору та призначення високопрофесійних та доброчесних (високоморальних, гідних) кандидатів на посаду судді.

Добір неможливо провести без дотримання загальних засад. При цьому принципи формування суддівського корпусу є похідними від принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості тощо. Керуючись зазначеними засадничими положеннями, Комісія має безпосередньо виявити належні теоретичні знання та рівень професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступінь його готовності та здатності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особисті моральні якості кандидата.

Авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Важливо, щоб кандидат на посаду судді не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки, яка може поставити під сумнів його відповідність вимогам, визначеним у статті 127 Конституції України та статті 69 Закону № 1402-VIII.

Нормативно-етичним підґрунтям зобов`язань, заборон та інших правил, які застосовуються до учасників іспиту та чітко визначені в умовах кваліфікаційного іспиту, виступають загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, дотримання яких забезпечує довіру до його результатів, оскільки позбавляє будь-кого з конкурсантів невиправданих переваг та усуває сумніви у справедливості оцінювання. Отже, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення до таких правил є проявом тих якостей, які не сумісні зі статусом майбутнього судді та мають негативний вплив на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.

Дослідивши протоколи реєстрації порушень з долученими до них додатками та поясненнями кандидатів, члени Комісії дійшли згоди, що зазначені вище порушення є істотними, оскільки суперечать принципам справедливості, законності, прозорості й рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні № 211/зп-18. Отже, кандидатами на посаду судді з індивідуальними кодами 0040546, 0095760, 0015615, 0005637, 0076518, 0040827, 0045432, 0075046 та 0090698 кожним у свій спосіб допущено істотні порушення порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту, які ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності таких осіб, що є безумовною підставою для припинення їх участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18.

Враховуючи вказані вище обставини, Комісія вирішила припинити участь кандидатів на посаду судді з індивідуальними кодами 0040546, 0095760, 0015615, 0005637, 0076518, 0040827, 0045432, 0075046 та 0090698 в іспиті та визнала їх такими, що не склали кваліфікаційний іспит.

55. Одночасно із цим пунктами 2, 3, 4 рішення від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 ВККС затвердила кодовані результати виконаних кандидатами анонімних письмових практичних завдань: зі спеціалізації місцевого загального суду під час кваліфікаційного іспиту (додаток 1); спеціалізації місцевого адміністративного суду (додаток 2); спеціалізації місцевого господарського суду (додаток 3).

Зі спеціалізації місцевого загального суду кандидат з кодом 0070394 27 серпня 2019 року набрав 103,5 бала, максимально можлива кількість балів за практичне завдання - 120 (позиція 266 у додатку 1 до рішення № 37/зп-23).

Зі спеціалізації місцевого адміністративного суду кандидат з кодом 0045432 28 серпня 2019 року набрав 89,5 бала, максимально можлива кількість балів за практичне завдання - 120 (позиція 152 у додатку 2 до рішення № 37/зп-23).

56. Також 26 липня 2023 року ВККС ухвалила рішення № 39/зп-23 про затвердження декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань та загальних результатів кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19.

57. У мотивувальній частині цього рішення ВККС зазначила, що мінімально допустимий бал іспиту за однією спеціалізацією - 157,5. Водночас Комісія указала, що згідно з пунктом 12 розділу VI Положення № 211/зп-18 особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі: (1) набрання менше 75 % максимально можливого бала за складення першого етапу іспиту (тестування); (2) ненабрання мінімальної кількості балів, визначених пунктом 11 цього розділу; (3) неявки на один або більше етапів іспиту; (4) відмови від складення одного або більше етапів іспиту; (5) допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.

58. Пунктом 1 рішення № 39/зп-23 ВККС визнала, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення № 211/зп-18, зокрема кандидатом ОСОБА_1 , є істотними та мають наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

59. Пунктами 2, 4 - 6 рішення № 39/зп-23 ВККС затвердила декодовані результати виконаного під час кваліфікаційного іспиту анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду та місцевого адміністративного суду та загалом результати кваліфікаційного іспиту із цих спеціалізацій.

60. Пункт 66 додатка 4 до рішення № 39/зп-23 стосується результату кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 зі спеціалізації місцевого загального суду:

- у цьому пункті вказано, що ОСОБА_1 за тестування (код 0064849) набрала 88,875 бала і за практичне завдання (код 0070394) - 103,5 бала;

- у графі «Результат іспиту» зазначено, що ОСОБА_1 набрала загальну кількість балів 192,375 і має результат «не складено».

61. Пункт 55 додатка 5 до рішення № 39/зп-23 стосується результату кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 зі спеціалізації місцевого адміністративного суду:

- у цьому пункті зазначено, що ОСОБА_1 за тестування (код 0064849) набрала 88,875 бала і за практичне завдання (код 0045432) - 89,5 бала;

- у графі «Результат іспиту» зазначено, що ОСОБА_1 набрала загальну кількість балів 178,375 і має результат «не складено».

62. Вважаючи рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 та № 39/зп-23 протиправними в частинах, які її стосуються, ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

63. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

64. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

65. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

66. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

67. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

68. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

69. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

70. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

71. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).

72. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, статтею 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» конкретизовано, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

На підставі Закону України від 31 жовтня 1995 року № 398/95-ВР Україна приєдналася до Статуту Ради Європи, підтверджуючи тим самим відданість України ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів.

Відповідно до статті 3 Статуту Ради Європи кожний член Ради Європи обов`язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які знаходяться під його юрисдикцією, а також повинен відверто та ефективно співробітничати в досягненні мети Ради, визначеної у главі I.

73. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

Так, частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

74. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

75. Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

76. Варто зауважити, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у світлі її преамбули, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

77. Відповідно до практики ЄСПЛ приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, зокрема стосунків професійного або ділового характеру (див. mutatis mutandis рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), заява № 21794/93, параграф 25). А обмеження, накладені на доступ до професії, визнані цим судом такими, що впливають на приватне життя (див. mutatis mutandis рішення від 27 липня 2004 року у справі «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania), заяви № 55480/00 та № 59330/00, параграф 47).

78. У рішенні від 12 січня 2023 року у справі «Овчаренко та Колос проти України» (заяви № 27276/15 і № 33692/15) ЄСПЛ повторив, що трудові спори per se не виключаються зі сфери «приватного життя» у розумінні статті 8 Конвенції. Існують певні типові аспекти приватного життя, на які можуть вплинути такі спори внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або застосування інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входять (і) «внутрішнє коло» заявника, (іі) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (ііі) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов`язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках) (див. рішення від 25 вересня 2018 року у справі «Денісов проти України» [ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 115). Під час застосування підходу, заснованого на наслідках, Суд визнає застосовність статті 8 Конвенції лише за умови, якщо ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на приватне життя заявника (там само, пункт 116).

79. У цій справі позивачка оспорює рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 та № 39/зп-23, прийняті щодо неї у процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17, за результатами складення кваліфікаційного іспиту, що мали наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит, та, відповідно, мають негативний вплив на гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до приватного життя в аспекті доступу до обраної професії та захисту ділової репутації.

80. Так, відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

81. За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачкою кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

82. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

83. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження, до яких згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.

84. Відповідно до частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті ВККС; 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному веб-сайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді; 14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; 15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.

85. Згідно із частиною першою статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

86. Так, частинами першою - п`ятою статті 78 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.

Кваліфікаційний іспит проводиться ВККС у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.

Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

87. Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 78 Закону № 1402-VIII якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.

88. ВККС зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту (частина десята статті 78 Закону № 1402-VIII).

89. Відповідно до частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

90. Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).

91. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 взяла участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням ВККС України від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17, та була допущена до складення кваліфікаційного іспиту.

92. Відповідно до частини п`ятої статті 78 Закону № 1402-VIII ВККС затверджено Положення № 211/зп-18 (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачкою кваліфікаційного іспиту), яке визначає порядок складення кваліфікаційного іспиту кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, в межах процедури добору, особами, які мають право бути допущеними до складення такого іспиту повторно та складення наступного іспиту, а також методику оцінювання кандидатів на посаду судді.

93. Пунктом 5 розділу I цього Положення визначено, що принципами іспиту є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об`єктивність, неупередженість та повага до прав людини.

94. Іспит проводиться шляхом складення письмового анонімного тестування (далі - тестування) та виконання анонімного письмового практичного завдання (далі - практичне завдання) зі спеціалізації місцевого загального суду та/або місцевого адміністративного суду та/або місцевого господарського суду на вибір кандидата на посаду судді (пункт 6 розділу I Положення № 211/зп-18).

95. За змістом пункту 7 розділу I Положення № 211/зп-18 складення кваліфікаційного іспиту кандидатами на посаду судді включає, зокрема, такі етапи: 1) складення тестування щодо виявлення належних теоретичних знань; 2) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією); 3) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією).

Черговість етапів проведення виконання практичного завдання зі спеціалізацій визначається рішенням Комісії.

96. Пунктом 6 розділу ІI Положення № 211/зп-18 визначено, що на етапах складення кваліфікаційного іспиту кандидати на посаду судді виконують такі завдання: 1) складення тестування - окремий тест (тестові запитання), який виконується шляхом надання учасником відповідей на запитання; 2) виконання практичного завдання - модельна судова справа, яка виконується шляхом викладення або продовження викладення модельного судового рішення за результатами модельного розгляду справи по суті та відповідно до наявних у ній документів. Завдання щодо викладення або продовження викладення модельного судового рішення визначається у змісті конкретного практичного завдання.

97. Пункт 12 розділу IV Положення № 211/зп-18 встановлює тривалість складення етапів кваліфікаційного іспиту: 1) тестування - 120 хвилин; 2) виконання практичного завдання - 300 хвилин.

98. Перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення (пункт 13 розділу IV Положення № 211/зп-18).

99. Пункт 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 визначає правила, з дотриманням яких здійснюється складання кваліфікаційного іспиту, і включає перелік прав, заборон і обов`язків учасника іспиту.

100. Так, згідно з підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: законів, кодексів, зокрема коментованих, постанов пленумів, а також рішень ЄСПЛ. Вказані нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування.

101. Відповідно ж до підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 учаснику під час іспиту забороняється використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту.

102. Підпункт 10 підпункту 17.3 пункту 17 розділу IV Положення № 211/зп-18 визначає, що учасник зобов`язаний не порушувати правил складення іспиту.

103. Як установив суд першої інстанції, 9 липня 2019 року о 17:23 на старій версії свого вебсайту ВККС розмістила повідомлення із заголовком «Стосовно кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду», у якому, зокрема, указала, що під час виконання практичного завдання дозволяється використання виключно таких нормативно-правових актів і лише на паперових носіях видавничого тиражування: законів, кодексів, зокрема коментованих, постанов пленумів, а також рішень ЄСПЛ. При цьому забороняється використання, зокрема, таких джерел інформації: текстів судових рішень за результатами розгляду судами України справи по суті; інформаційних листів; аналітики розгляду справ судами України; збірників постатейних покажчиків правових позицій; науково-методичної літератури. Також було зазначено, що для виконання практичного завдання ноутбук кожного кандидата матиме доступ виключно до таких офіційних вебсайтів: ЄСПЛ (https://hudoc/echr.coe/int); Верховної Ради України (https://rada.gov.ua); ЛІГА:ЗАКОН (https://ligazakon.net), використання системи аналізу судових рішень «VERDICTUM» суворо заборонено. При цьому доступ та використання інших ресурсів не дозволяється.

104. Отже, за правилами складання кваліфікаційного іспиту під час виконання практичного завдання учасник має право користуватися виключно законами, кодексами, зокрема коментованими, постановами пленумів, а також рішеннями ЄСПЛ на паперових носіях видавничого тиражування або електронних носіях з використанням офіційних вебсайтів: ЄСПЛ (https://hudoc/echr.coe/int); Верховної Ради України (https://rada.gov.ua); ЛІГА:ЗАКОН (https://ligazakon.net). Використання інших джерел інформації під час іспиту забороняється.

105. Відповідно до пункту 18 розділу IV Положення № 211/зп-18 у разі порушення особою порядку складання іспиту Комісія на будь-якому етапі може припинити участь цієї особи у ньому та визнати її такою, що не склала іспиту.

106. Факт порушення порядку складання іспиту фіксується уповноваженими представниками у протоколі реєстрації порушень та розглядається Комісією (пункт 22 розділу IV Положення № 211/зп-18).

107. На підставі пункту 8 розділу VI Положення № 211/зп-18 під час затвердження кодованих результатів іспиту Комісія вирішує питання щодо робіт, які не було розпізнано або виявлено програмним забезпеченням, а також протоколів реєстрації порушень порядку, складаних під час іспиту (за наявності таких випадків). За результатами розгляду протоколу ВККС може ухвалити рішення про припинення участі особи в іспиті та визнання її такою, що не склала іспиту.

108. Розгляд питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків) здійснюється до моменту декодування робіт відповідного етапу іспиту (пункт 9 розділу VI Положення № 211/зп-18).

109. За змістом підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18 особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.

110. Результати іспиту затверджуються Комісією й оприлюднюються на її офіційному веб-сайті не пізніше наступного робочого дня після ухвалення Комісією відповідного рішення. Бали за складення етапів іспиту відображаються окремо (пункт 16 розділу VI Положення № 211/зп-18).

111. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням від 1 серпня 2019 року № 141/зп-19 ВККС затвердила декодовані результати складеного кандидатами письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту, згідно з яким ОСОБА_1 отримала 88,875 бала та була допущена до виконання анонімних письмових практичних завдань.

112. 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 взяла участь у виконанні практичного завдання кандидатів на посаду судді зі спеціалізації місцевого загального суду (код з виконання практичного завдання: 0070394), а 28 серпня 2019 року - у виконанні практичного завдання кандидатів на посаду судді зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (код з виконання практичного завдання: 0045432).

113. Суд першої інстанції також установив, що перед виконанням практичного завдання ОСОБА_1 ознайомилась із загальними правилами його виконання, які передбачали, зокрема, що на етапі виконання практичного завдання дозволяється на спеціально призначеному ноутбуці у відкритих джерелах (hudoc/echr.coe/int; rada.gov.ua; ligazakon.net) та/або у власних паперових носіях видавничого тиражування використовувати виключно такі акти: закони, зокрема коментовані; кодекси, зокрема коментовані; постанови пленумів; рішення ЄСПЛ. При цьому в правилах було зазначено, що використання будь-яких інших джерел заборонено.

114. 28 серпня 2019 року іспит тривав з 9:55 до 14:55. Результат виконання практичного завдання ОСОБА_1 виклала у зошиті для виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (код 0045432).

115. 28 серпня 2019 року о 16:14 після закінчення відведеного часу для виконання практичного завдання на етапі формування результатів робіт кандидатів уповноважені працівники ВККС у межах виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду склали Протокол стосовно учасників іспиту, зокрема, ОСОБА_1 (за індивідуальним кодом 0045432), яке, в її випадку, полягало у відкритті на офіційному вебсайті Верховної Ради України тексту Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

116. У Протоколі, серед іншого, зазначено, що безпосередньо перед початком виконання практичного завдання уповноважений представник Комісії нагадав усім учасникам іспиту про заборону шукати та відкривати тексти рішень Конституційного Суду України. Ця обставина позивачкою не заперечується.

117. До Протоколу долучено надані позивачкою в той же день пояснення, за змістом яких вона підтвердила факт випадкового відкриття під час проходження кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації «адміністративне судочинство» Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року під час пошуку на інтернет-ресурсі «Закон.Рада» законів, якими вносилися зміни до статті 39 Закону № 796-XII, та зауважила, що не використовувала це Рішення у модельній справі.

118. Про ненавмисне відкриття через технічну помилку тексту вказаного Рішення Конституційного Суду України позивачка зазначила й у позовній заяві, що підтвердила у судовому засіданны суду першої інстанції 20 грудня 2023 року.

119. 26 липня 2023 року ВККС розглянула питання щодо протоколів реєстрації порушень порядку складення кваліфікаційного іспиту та затвердження кодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, та прийняла рішення № 37/зп-23, яким, зокрема, визнала, що зафіксоване під час складання кваліфікаційного іспиту порушення Положення № 211/зп-18 кандидатом на посаду судді за індивідуальним кодом 0045432 ( ОСОБА_1 ) є істотним та має наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

120. Як можна зрозуміти зі змісту цього рішення та пояснень сторони відповідача, ВККС ухвалила його, керуючись підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18, частиною першою статті 69, частиною першою статті 70, частиною двадцять першою статті 95 Закону № 1402-VIII з тих мотивів, що нормативно-етичним підґрунтям зобов`язань, заборон та інших правил, які застосовуються до учасників іспиту та чітко визначені в умовах кваліфікаційного іспиту, виступають загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, дотримання яких забезпечує довіру до його результатів, оскільки позбавляє будь-кого з конкурсантів невиправданих переваг та усуває сумніви у справедливості оцінювання. Отже, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення до таких правил є проявом якостей, не сумісних зі статусом майбутнього судді й таких, що мають негативний вплив на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.

121. Цим же рішенням Комісія затвердила результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року № 107/зп-19, згідно з витягом з додатку 4 якого у № з/п 66 навпроти прізвища, ім`я, по батькові ОСОБА_1 результату іспиту зазначено «не складено».

122. Рішення ВККС від 26 липня 2023 року № 39/зп-23 за своєю суттю є похідним від її згаданого вище рішення, у ньому ВККС виснувала, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення № 211/зп-18 ОСОБА_1 є істотними та мають наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит. Цим рішенням Комісія затвердила декодовані результати виконаного під час кваліфікаційного іспиту анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду та місцевого адміністративного суду та загалом результати кваліфікаційного іспиту із цих спеціалізацій, зокрема, щодо позивачки, зазначивши, що остання за результатом кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду набрала загальну кількість балів 192,375 і має результат «не складено», а за результатом кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду набрала загальну кількість балів 178,375 і має результат «не складено».

123. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішень ВККС від 26 липня 2023 року № 37/зп-23 та № 39/зп-23 в частині, що стосуються позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що Комісія не довела правомірності прийнятих стосовно ОСОБА_1 рішень, оскільки не надала доказів, які підтверджують, що дійсно порушення (використання тексту рішення Коституційного Суду України) було зафіксоване під час складання іспиту 28 серпня 2019 року. Такого висновку суд першої інстанції дійшов, встановивши, що історія веббраузера з комп`ютера, на якому позивачка 28 серпня 2019 року виконувала практичне завдання, не містить відомостей про відкриття рішень Конституційного Суду України протягом п`яти годин часу, відведеного для іспиту, який у цьому випадку тривав з 9:55 до 14:55, а єдиний запис про відкриття вказаного Рішення Конституційного Суду України в історії веббраузера зафіксовано о 15:19, коли іспит вже закінчився.

124. Велика Палата Верховного Суду не може повністю погодитися із цим висновком суду першої інстанції, оскільки обставина відкриття позивачкою Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 саме під час виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду за правилами частини першої статті 77 та частини першої статті 78 КАС України не потребує додаткового доказування стороною відповідача як така, що визнається позивачкою та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів (зокрема, пояснень позивачки, долучених до Протоколу) та змісту позовної заяви і пояснень позивачки та її представника Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для сумніву стосовно достовірності цієї обставини та добровільності її визнання позивачкою.

125. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

126. При цьому, якщо суд встановить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

127. У свою чергу, ВККС є уповноваженим суб`єктом з питань проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.

128. Оцінюючи спірні рішення ВККС у відповідній частині в аспекті їхньої відповідності визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

129. Оспорювані рішення у відповідній частині (що стосується позивачки) Комісія прийняла відповідно до її визначених законом повноважень у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду за результатами складення позивачкою кваліфікаційного іспиту.

130. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

131. У контексті аргументів апеляційної скарги Велика Палата Верховний Суду вважає за необхідне також застосувати практику ЄСПЛ щодо питання здійснення судового контролю за реалізацією державними органами їхніх дискреційних повноважень.

132. Так, ЄСПЛ висловлено правову позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» від 22 листопада 1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 2 грудня 2010 року).

133. Виходячи з практики ЄСПЛ надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 2 листопада 2006 року, рішення у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства» від 2 серпня 1984 року).

134. Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, зокрема і вирішення питань щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків), не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес добору кандидатів на посаду судді, як і рішення в результаті цього процесу, має бути зрозумілим як учасникам цих відносин, зокрема кандидатам на посаду судді, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

135. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли вирішувала питання стосовно допущення учасником порушення порядку складення іспиту та істотності такого порушення.

136. Слід зазначити, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1402-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.

137. Отже, відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, Велика Палата Верховного Суду має перевірити викладені в оспорюваних рішеннях у відповідній частині (що стосується позивачки) висновки ВККС на предмет їхньої об`єктивності та обґрунтованості, оскільки це є ключовим питанням правового спору в розглядуваній справі в межах апеляційної скарги.

138. Як можна зрозуміти зі змісту цих рішень та пояснень сторони відповідача, ВККС ухвалила їх керуючись підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18, частиною першою статті 69, частиною першою статті 70, частиною двадцять першою статті 95 Закону № 1402-VIII, оскільки встановила, що під час виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду ОСОБА_1 відкрила на офіційному вебсайті Верховної Ради України текст рішення Конституційного Суду України. Дослідивши протоколи реєстрації порушень, зокрема і щодо позивачки, члени Комісії дійшли згоди, що зазначені у них порушення є істотними, оскільки суперечать принципам справедливості, законності, прозорості і рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні № 211/зп-18. У підсумку Комісія дійшла висновку, що позивачкою допущено істотне порушення порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту, яке ставить під обґрунтований сумнів питання її доброчесності, що є безумовною підставою для припинення її участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18, у зв`язку із чим припинила участь позивачки в іспиті та визнала її такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

139. За змістом заявлених у цій справі позовних вимог та їхнього обґрунтування, доводи позивачки стосувалися незгоди з такими рішеннями ВККС, оскільки вона вважає, що Комісія не врахувала, зокрема, того, що Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 вона відкрила випадково за гіперпосиланням, яке містилося у статті 39 Закону № 796-XII, під час пошуку на дозволеному інтернет-ресурсі законів, якими вносилися зміни до цієї статті, та не використовувала його під час виконання практичного завдання, що, своєю чергою, не вплинуло на перебіг іспиту.

140. У цьому контексті слід урахувати, що відповідно до частини п`ятої статті 78 Закону № 1402-VIII питання визначення порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів законодавцем віднесено до повноважень ВККС. Ці повноваження Комісія реалізувала, затвердивши Положення № 211/зп-18, підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IV якого визначила, що учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно законів, кодексів, зокрема коментованих, постанов пленумів, а також рішень ЄСПЛ.

141. Пунктом 13 розділу IV Положення № 211/зп-18 визначено, що перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення.

142. Водночас варто зауважити, що Положенням № 211/зп-18 не визначено критеріїв, за якими Комісія вирішує питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків), зокрема й щодо того, які порушення Комісія може визнати істотними та, як наслідок, визнати особу такою, що не склала іспиту відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI цього Положення.

143. Разом з тим філогічний та логічний аналіз поняття «істотне порушення учасником іспиту порядку складення іспиту» дозволяє виснувати, що під таким порушенням слід розуміти умисне (свідоме) грубе нехтування правилами складання іспиту, або зневажливе ставлення до цих правил, яке вплинуло на складання кваліфікаційного іспиту самого учасника, який допустив це порушення, або інших учасників кваліфікаційного іспиту.

144. Як установлено судом першої інстанції, перед виконанням практичного завдання ОСОБА_1 була ознайомлена із загальними правилами його виконання, які передбачали, зокрема, що на етапі виконання практичного завдання дозволяється на спеціально призначеному ноутбуці у відкритих джерелах (hudoc/echr.coe/int; rada.gov.ua; ligazakon.net) та/або у власних паперових носіях видавничого тиражування використовувати виключно закони, зокрема коментовані, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, рішення ЄСПЛ, а використання будь-яких інших джерел заборонено.

145. З урахуванням викладеного варто відзначити, що вказані правила, так само як і Положення № 211/зп-18, передбачають лише заборону саме використання будь-яких джерел інформації, окрім дозволених, однак не визначають порядку дій учасників іспиту у випадку ненавмисного (випадкового) відкриття на дозволених електронних носіях недозволеного джерела інформації, зокрема, тексту рішення Конституційного Суду України.

146. Тобто позивачці перед виконанням практичного завдання не було роз`яснено як вона має діяти у випадку, якщо на цьому етапі іспиту на дозволеному електронному носії [спеціально призначеному ноутбуці у відкритих джерелах (hudoc/echr.coe/int; rada.gov.ua; ligazakon.net)] вона випадково відкриє недозволене джерело інформації, зокрема текст рішення Конституційного Суду України.

147. Водночас у цій справі звертає на себе увагу та обставина, що зміст як Протоколу щодо позивачки, так і спірних рішень ВККС у відповідній частині не дозволяють пересвідчитися у тому, що Комісією було встановлено саме факт використання позивачкою під час виконання практичного завдання за спеціалізацією місцевого адміністративного суду недозволеного джерела інформації (тексту рішення Конституційного Суду України), зокрема, у спосіб аналізу текстуального змісту виконаного нею практичного завдання.

148. Таким чином, приймаючи оспорюванні позивачкою рішення, Комісія виходила лише з установленого нею факту відкриття позивачкою під час виконання практичного завдання тексту рішення Конституційного Суду України, який позивачка визнала, однак ВККС не оцінила викладені позивачкою у поясненнях доводи про відсутність у неї умислу скористатись рішенням Конституційного Суду України для виконання практичного завдання.

149. У контексті обставин цієї справи Велика Палата Верховного Суду враховує й те, що оспорювані рішення ВККС, прийняті стосовно ОСОБА_1 , безпосередньо зачіпають її право на повагу до приватного життя в аспекті обмеження доступу до обраної професії, гарантоване статтею 8 Конвенції, з огляду на негативні репутаційні наслідки, спричинені визнанням її такою, що не склала кваліфікаційний іспит з наведених у них мотивів.

150. Водночас втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 статті 8 Конвенції як таке, що було здійснене «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цих цілі чи цілей.

151. Юридичною гарантією законності у міжнародному праві є принцип pacta sunt servanda (договори необхідно сумлінно виконувати). Задля реалізації цього принципу правова система країни має забезпечувати виконання міжнародних зобов`язань держави, взятих нею на основі укладених міжнародних договорів, включаючи виконання рішень міжнародних судів, юрисдикцію яких визнано державою.

152. Ураховуючи зміст статті 8 Конституції України, можна зробити висновок, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) зазначив, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

153. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).

154. У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) (далі - Доповідь), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

155. У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

156. Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано на те, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

157. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду наголошує, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема за критеріями обґрунтованості [з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)] та пропорційності [зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)].

158. При цьому вимога щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинно прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

159. Своєю чергою принцип пропорційності для цілей його застосування у сфері адміністративних правовідносин стосується ситуацій, коли права, свободи особи можуть бути обмежені, а її законні інтереси охоплюються свободою розсуду суб`єктів владних повноважень. Принцип пропорційності як елемент загального принципу верховенства права означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

160. Відповідно до судової практики ЄСПЛ (справа Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal) судовий орган не може стверджувати про наявність у нього повної юрисдикції, якщо він не має повноважень оцінювати пропорційність застосованої санкції вчиненому проступку.

161. Ураховуючи викладене та не заперечуючи наявність у ВККС дискреційних повноважень приймати рішення за результатами розгляду питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту, Велика Палата Верховного Суду вважає, що належна мотивація рішення ВККС (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура вирішення цього питання і, зокрема, чи було прийняте ВККС рішення пропорційним встановленому порушенню.

162. Звертаючись із позовом у цій справі, позивачка наполягала на тому, що під час виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду вона випадково (через технічну помилку) відкрила Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі № 6-рп/2007 за гіперпосиланням, яке міститься у статті 39 Закону № 796-XII, під час пошуку на дозволеному інтернет-ресурсі законів, якими вносилися зміни до цієї статті, та не використовувала це рішення у модельній справі, на основі якої виконувала практичне завдання. Ці доводи позивачки підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються стороною відповідача.

163. Водночас, як уже зазначалося вище у цій постанові, перед початком проведення іспиту уповноважені представники Комісії не роз`яснили позивачці правила реагування на таку помилку.

164. Наведене у підсумку дає підстави стверджувати, що викладені ВККС у спірних рішеннях у відповідній частині мотиви стосовнодопущення позивачкою істотного порушення порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту є необґрунтованими, непропорціними (неспівмірними) виявленому порушенню і такими, що зроблені фактично на підставі припущень (сумнівів) за відсутності належних доказів, які доводили б умисне порушення позивачкою правил складання іспиту, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення до правил кваліфікаційного іспиту та її недоброчесність, що могло б мати наслідком припинення її участі цієї в іспиті та визнання її такою, що не склала іспиту відповідно до пункту 18 розділу IV та підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення № 211/зп-18.

165. Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що спірні рішення ВККС у відповідній частині не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання їх протиправними і скасування у відповідній частині.

166. Доводи апеляційної скарги стосовно дотримання ВККС при прийнятті спірних рішень вимог до діяльності суб`єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 КАС України, спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними вище у мотивувальній частині цієї постанови.

167. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

168. Підсумовуючи викладене, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів, наведених відповідачем у його апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду висновує, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення і дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень у частині, однак мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в цій постанові.

169. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

170. Оскільки ОСОБА_1 не оскаржувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду не дає оцінку рішенню суду першої інстанції в цій частині, здійснивши апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

171. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

172. Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

173. Частиною четвертою статті 317 КАС України встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

174. З огляду на висновки цієї постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з її викладенням у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити частково.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в частині задоволення позовних вимог змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько К. М. Пільков О. Л. Булейко С. О. Погрібний І. А. Воробйова О. В. Ступак М. І. Гриців І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук В. В. Король Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова М. В. Мазур Відповідно до частини третьої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України постанову оформила суддя Н. В. Шевцова.