Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 09 травня 2024 року

у справі № 761/22711/19

Цивільна юрисдикція

Щодо можливості іноземця бути суб’єктом права на обов’язкову частку

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, державної нотаріальної контори в особі Головного управління юстиції про визнання права власності у порядку спадкування на обов'язкову частку у спадковому майні та стягнення компенсації за право на 1/8 частку у праві спільної часткової власності на квартиру.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що положення ст. 1241 ЦК України потрібно розуміти так, що право на обов`язкову частку у спадщині мають повнолітні діти спадкодавця: які є непрацездатними громадянами в розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності; або які не є громадянами України, але непрацездатність яких установлена відповідно до законодавства країни їх громадянства (підданства).

Правова позиція Верховного Суду: іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 26 Конституції України).

Гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абз. 5 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012).

Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України (ч. 2 ст. Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України. Втім за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовується норми Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Цивільні права та обов`язки можуть мати не лише громадяни України, а, зокрема, й іноземці. Про це свідчить використання законодавцем такого юридичного поняття як «фізична особа». Такий підхід законодавця при формулюванні положень основного акту цивільного законодавства, підтверджує той факт, що відсутність у фізичної особи громадянства України зовсім не змінює обсяг можливих суб'єктивних цивільних прав та обов`язків.

В ЦК України відсутні норми, які б вказували на обмеження, заборони чи інші особливості участі в приватних відносинах тієї фізичної особи, яка є іноземцем.

Висновки: ЦК України, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон щоб суб'єктом права на обов'язкову частку був іноземець.

На рівні приватно-правових норм відсутні положення про те, що непрацездатність іноземця для набуття ним права на обов'язкову частку має підтверджуватися інвалідність (непрацездатність) за вимогами законодавства України. При з'ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи має підтверджуватися відповідними документами (зокрема, виданими в країні, громадянином якої він є).

Ключові слова: порядок спадкування, спадкування за заповітом, відносини з іноземним елементом, майнові права спадкоємців