Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 30 квітня 2024 року

у справі № 160/6248/19

Адміністративна юрисдикція

Щодо встановлення наявності повторного порушення ліцензійних умов для анулювання ліцензії на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»

Фабула справи: ТОВ «ФК «ОБЕРІГ» звернулося до суду із позовною заявою до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія), у якій просило:

1. визнати протиправною та скасувати постанову у частині анулювання ліцензії ТОВ «ФК «ОБЕРІГ» на провадження господарської діяльності;
2. визнати, що Уповноважені особи Комісії, виконували свої обов`язки з перевищенням службових повноважень;
3. зобов'язати Комісію не вносити негативну інформацію щодо ділової репутації Генерального директора ТОВ «ФК «ОБЕРІГ».

Окружний адміністративний суд у задоволенні позовних вимог відмовив.

Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення окружного адміністративного суду та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову у частині анулювання ліцензії ТОВ «ФГ «ОБЕРІГ» на провадження господарської діяльності. У решті позову відмовив.

Мотивація касаційної скарги: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, щодо питання наявності чи відсутності повторного порушення позивачем законодавства у сфері регулювання діяльності на фондовому ринку.

Правова позиція Верховного Суду: Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон № 222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності (ч. 1 ст.2).

Отже, Закон № 222-VIII є спеціальним Законом у сфері ліцензування видів діяльності.

При цьому згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону професійна діяльність на ринку цінних паперів ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон № 448/96-ВР).

У правовідносинах, щодо яких виник спір у цій справі, анулювання ліцензії є відповідальністю за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності і відповідальність повинна застосовуватись відповідно до норм Закону № 222-VIII. За ст. 16 цього Закону ліцензію може бути анульовано на підставі зокрема, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності чи акта про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов. А повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов уважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження. А Закон № 448/96-ВР не містить визначення поняття повторного порушення ліцензіатом ліцензійних умов.

У цій справі відповідачем анульовано ліцензію з двох самостійних підстав, визначених ст. 16 Закону №222-VIII для анулювання ліцензії: невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності; повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов.

Висновки: для анулювання ліцензії на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» наявності повторного порушення ліцензійних умов не потребується, а достатньо встановити факт невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Ключові слова: брокерська діяльність, торгівля цінними паперами, кредитний ризик, розмір капіталу.