Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 17 квітня 2024 року

у справі № 521/11551/22

Цивільна юрисдикція

Щодо судочинства, в якому належить вирішувати вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка є похідною від вимоги про стягнення недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся із позовом до Держави України в особі Департаменту праці та соціальної політики міської ради про стягнення невиплаченої частини разової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині вимог про виплату невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позову про виплату невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Правова позиція Верховного Суду: звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, зокрема, просив суд про стягнення в належному розмірі соціальної виплати, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто відповідачем у цій справі є держава в особі органу державної влади - суб'єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У зв`язку з наведеним у справі, яка розглядається, спір про стягнення недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до покладених завдань і функцій Департаменту праці та соціальної політики міської ради є суб'єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат грошової допомоги, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вимога позивача у цій справі в частині відшкодування моральної шкоди обґрунтована тим, що відповідна шкода завдана ОСОБА_1 внаслідок виплати спірної допомоги у значно меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.

Висновки: вимога позивача про відшкодування моральної шкоди є похідною від його вимоги про стягнення недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги, у зв`язку із чим має бути розглянута за наслідком вирішення цього спору по суті судом адміністративної юрисдикції.

Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Ключові слова: критерії розмежування юрисдикції, цивільні спори, спори з ОМС