Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 березня 2024 року

у справі № 822/2718/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо класифікації товарів під час митного оформлення

ФАБУЛА СПРАВИ

Приватна виробничо-комерційна фірма "Бджілка" звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.

ОЦІНКА СУДУ

Положеннями частин 1-4, 7, 8 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини третьої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Як установлено судами, орган доходів і зборів не приймав рішення про класифікацію товару №1, №4, №5, поставленого позивачем на митну територію України за митною декларацією, в тому числі, і після проведення митного оформлення товару відповідно до вимог підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, а фактично зміна класифікації вказаного товару, а відтак - і збільшення митних платежів і податку на додану вартість, відбулись на підставі інформації з відкритих джерел - інформації заводу-виробника на офіційному веб-сайті фірми, а не у відповідності до положень частин 4, 7 статті 69 Митного кодексу України.

Крім того, колегія суддів враховує встановлені судовими інстанціями обставини, зокрема, щодо відсутності у відповідача будь-яких зауважень щодо неправильної класифікації згідно з УКТ ЗЕД під час ввезення позивачем на територію України товару №1, №4, №5 за митною декларацією. Під час митного оформлення згаданих товарів порушень в оформлені чи недостовірних відомостей у ВДМ не встановлено.

Зазначені обставини свідчать про те, що визначення суми грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень рішень відбулось за відсутності правових підстав.

ВИСНОВКИ: обов`язок визначення у відношенні товару коду класифікації покладається на декларанта товару, що поставляється на митну територію України, а орган доходів і зборів має перевірити правильність класифікації товару, поданого до митного оформлення. У разі виявлення під час митного оформлення товару порушення правил класифікації орган доходів і зборів має самостійно класифікувати такий товар. Про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару орган приймає відповідне рішення, яке може бути предметом оскарження до органу вищого рівня або до суду. Повноваженнями щодо прийняття рішення про класифікацію товару орган доходів і зборів наділений і після проведення митного оформлення товару.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура митного оформлення, визначення походження товару, обов'язки декларанта