Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 серпня 2020 року
у справі № 922/2250/16
Господарська юрисдикція
Щодо можливості застосування ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній з 11 липня 2014 року, до договору неплатоспроможного банку, що був укладений до 11 липня 2014 року
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни" Публічне акціонерне товариство "Європейский газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подало позов про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між Боржником, Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лангруп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Роял Хспітелеті Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакшмі-8", та про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про державну реєстрацію іпотеки і обтяжень обтяжувача - Банку щодо готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
При новому розгляді справи господарський суд постановив ухвалу, залишену без змін постановою апеляційного господарського суду, про задоволення вимог Позивача.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі Закон) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Пункт 1 частини третьої статті 38 Закону передбачає три підстави для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна; 2) банк прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій; 3) банк відмовився від власних майнових вимог
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Положення статті 38 Закону - щодо перевірки Фондом вчинених банком у підозрілий період правочинів - протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, з набранням чинності з 04.07.2014 редакції статті 38 Закону не змінилось.
Правильність цього висновку підтверджується використаними законодавцем в нормах статті 38 Закону прийомом та засобом юридичної техніки з побудови норми, згідно з якими законодавець поширив дію норми статті 38 Закону (у будь-якій редакції) на правочини банку, укладені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, незалежно від того, яка редакція статті 38 була чинна на час укладення угод банком. При цьому визначальним чинником для застосування тієї чи іншої редакції статті 38 Закону законодавець зазначив момент/дату запровадження тимчасової адміністрації банку.
ВИСНОВКИ: набрання чинності з 04.07.2014 змін, внесених у статтю 38 Закону не містить обмежень на поширення дії цієї норм на правочини, вчинені банком (щодо якого після вказаної дати запроваджена тимчасова адміністрація) до набрання чинності з 04.07.2014 вказаних змін, оскільки нікчемність правочину банку згідно із наведеною реакцією статті 38 Закону за передбачених в її частині третій підстав, пов`язується з фактом запровадження щодо банку тимчасової адміністрації в період дії цієї редакції статті 38 Закону.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура ліквідації банку, дія закону в часі, підстави недійсності правочинів, правочини неплатоспроможного банку