Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 листопада 2023 року
у справі № 260/4613/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо нетотожності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та права на перетин державного кордону в умовах воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 пред'явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_4 Державної прикордонної служби України (військова частина), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 від 20 жовтня 2022 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 Державної прикордонної служби України (військова частина) надати дозвіл на перетинання державного кордону громадянину ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю відстрочки та навчанням у закордонному вищому навчальному закладі.
Обґрунтовуючи протиправність рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, ОСОБА_1 стверджував, що відносно нього не було заборон чи обмежень, які би перешкоджали його виїзду з України. Позивач зазначав, що він є студентом закордонного вищого навчального закладу, має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не заперечує щодо його виїзду з України для продовження навчання. На цій основі позивач стверджував, що він має право на виїзд з України, а відтак йому безпідставно відмовлено у перетині державного кордону.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 20 жовтня 2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у виїзді за межі території України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства.
Щодо відстрочки від призову на строкову військову службу, то це питання регулює стаття 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Абзац 2 частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, визначені в пункті 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то це питання регулює стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що:
- призовник і військовозобов`язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку;
- строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов'язані;
- призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов'язані - від служби за призовом під час мобілізації.
Отже, мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться.
Оцінюючи доводи позивача, викладені у позовній заяві про те, що обмеження щодо перетину кордону України не могли бути застосовані до нього, оскільки в розумінні статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він є особою, яка не підлягає мобілізації на весь період навчання, колегія суддів зазначає, що ця обставина не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову.
Водночас процедури надання відстрочки від призову на військову службу та надання права на перетин державного кордону в умовах воєнного стану є різними за змістом правовими процедурами, з огляду на нормативно-правове регулювання та компетенцію органів, які визначають наявність таких прав.
Нормою пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57 (далі - Правила № 57), право на перетин державного кордону поширено, крім осіб, перелік яких прямо передбачено пунктами 2-1 та 2-2 цих Правил, і на інших осіб, які є військовозобов`язаними, однак не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Проте із цього правила встановлено винятки і ці винятки поширено на осіб, визначених, у тому числі, в абзаці 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Позаяк обставини, якими позивач обґрунтовує право на перетин державного кордону, в силу прямих приписів пункту 2-6 Правил № 57, не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то у позивача відсутнє право на перетин кордону для виїзду з України під час введення правового режиму воєнного стану.
ВИСНОВКИ: право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не є безумовною та самостійною підставою для перетину державного кордону України в умовах воєнного стану. Тобто, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не є тотожним з правом на перетин державного кордону в умовах воєнного стану.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав військовозобов'язаних, правовий статус військовозобов'язаних, правовий режим воєнного стану, право на виїзд за кордон