Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 лютого 2024 року
у справі № 910/10009/22
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про реквізицію майна в умовах правового режиму воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс" (далі - Позивач) подало позов до Київської обласної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу Київської обласної військової адміністрації (далі - Відповідач) "Про відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану" (далі - Наказ) в частині відчуження автомобілів, визнання недійсним акта про примусове відчуження або вилучення майна, укладеного між сторонами в частині відчуження зазначених автомобілів (далі - Акт), та зобов`язання Відповідача повернути Позивачу автомобіль.
Аргументи про юрисдикцію цього спору зводяться до виникнення між сторонами спірних правовідносини, які не стосуються захисту прав, свобод та інтересів Позивача у сфері публічно-правових правовідносин, оскільки ініційований Позивачем спір спрямований на захист майнових прав Позивача на вилучені Відповідачем Автомобілі і він має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Господарський суд ухвалив рішення, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову в задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
До адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметом спору у цій справі є Наказ Відповідача та укладений між сторонами Акт про примусове відчуження/вилучення у Позивача Відповідачем в умовах правового режиму воєнного стану належних Позивачу на праві власності Автомобілів.
Підставами для цих вимог Позивача стали аргументи про незаконність зазначених актів через заперечення Позивачем повноважень Відповідача видавати Наказ та вчиняти ці дії в умовах правового режиму воєнного стану.
Отже метою позовних вимог та звернення Позивача за захистом порушеного Відповідачем, на думку Позивача, в умовах правового режиму воєнного стану права у спірних правовідносинах є захист та відновлення права власності Позивача на примусово відчужені/вилучені у нього Автомобілі.
Одним із видів примусового відчуження об`єктів права власності є реквізиція, види, правила, умови та підстави проведення якої регламентовані положеннями статті 353 ЦК України. Реквізиція є однією з передбачених законом підстав для припинення права власності (пункт 9 частини першої статті 346 ЦК України).
Законодавець визначив юрисдикцію адміністративних судів з розгляду справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (статті 350, 351 ЦК України).
Проте вирішення спорів щодо реквізиції майна, що вже відбулась (припинення права власності на момент звернення до суду вже сталося), чинним законодавством до адміністративного судочинства не віднесено.
Якщо порушенням своїх прав особа вважає наслідки, спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав чи обов'язків, то такі відносини мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією особою її майнових чи особистих немайнових інтересів. Тому визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 10 статті 16 ЦК України.
Зважаючи на викладене та керуючись положеннями статей 316, 317, 319, 346, 353 ЦК України, згідно з якими законодавець визначає зміст права власності, підстави та умови втручання в це право та його обмеження, зокрема, з боку держави в умовах воєнного стану, Суд доходить висновку, що спір між суб`єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - юридичною особою, у якому дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи, не є публічно-правовим. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.
Отже, незважаючи на суб`єктний склад учасників цього спору, з огляду на предмет спору - Наказ та Акт щодо примусового відчуження/вилучення транспортних засобів Позивача, а також підстави для його виникнення, спір між сторонами у цій справі стосується майнових прав Позивача (їх захисту та відновлення) і має приватноправовий характер.
Тож, враховуючи, що спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття та реалізації рішення про примусове відчуження майна, яке порушує, на думку Позивача, його права, у нього виникла необхідність захисту свого цивільного права, у зв`язку з чим він як юридична особа правомірно звернувся до суду із позовом в порядку господарського судочинства, зазначивши в позовній заяві аналогічні аргументи для обґрунтування звернення саме до господарського суду із позовом у цій справі.
ВИСНОВКИ: до юрисдикції господарських судів відносяться спори щодо реквізиції майна в умовах воєнного стану - про право на майно, вилучене/відчужене в умовах правового режиму воєнного стану.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила розмежування судової юрисдикції, спори про захист права власності, майнові спори