Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 15 лютого 2024 року

у справі № 990/164/23

Адміністративна юрисдикція

Щодо обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 окремо один від одного звернулись до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовами до Вищої ради правосуддя, за участю третіх осіб: Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та Національного антикорупційного бюро України, в яких просили визнати протиправним та нечинним пункт 6 розділу VІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням ВРП від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18 (у редакції рішення ВРП від 20 липня 2023 року № 742/0/15-23 «Про затвердження Змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень»; далі - Порядок, Реєстр відповідно), у такому викладі: «Обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру відбувається в порядку, визначеному законами України «Про доступ до судових рішень», «Про державну таємницю», цим Порядком, а також на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора. Обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора здійснюється на строк, зазначений у постанові, який не може перевищувати строку досудового розслідування. Обмеження (відтермінування) загального доступу до електронних ресурсів Реєстру з інших підстав не допускається.».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням позов задовольнив і визнав протиправним та нечинним рішення ВРП від 20 липня 2023 року № 742/0/15-23 «Про затвердження Змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень».

ОЦІНКА СУДУ

На ВРП покладається обов`язок з використанням правових та технологічних критеріїв оптимізувати процедуру ведення Реєстру та функціонування ЄСІТС і таким чином бути запорукою дії конституційного принципу - гласності судового процесу, формою дотримання якого буде створення умов для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції.

Стаття 4 Закону № 3262-IV визначає доступ до Реєстру, згідно з яким судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Далі Закон № 3262-IV дає збагнути, що право на доступ до судових рішень не є цілковитим (абсолютним), бо існують окремі види інформації, які містяться (можуть міститися) в судових рішення, до яких може бути застосований обмежений (відтермінований) доступ або такий доступ може бути заборонений цілком.

За цим Законом втручання в право кожного отримати публічну інформацію, зафіксовану в судових рішеннях, має відповідати конституційному принципу законності, воно має переслідувати мету, задля досягнення якої застосовується таке обмеження, а сама мета повинна переважати законний інтерес особи, яка бажає доступитися до судових рішень. Дотримання принципу законності у питанні обмеження доступу до публічної інформації означає, що такі обмеження не тільки мають бути встановлені (визначені) законом, але й забороняють суб`єктам відносин у сфері доступу до судових рішень, одним з яких є й ВРП, виконувати і вдаватися прямо чи опосередковано (завуальовано) до запровадження нових обмежень.

Отож, узагальнюючи фактичні передумови (чинники), які призвели і становлять основу для вирішення справи, якщо зважити на юридичне підґрунтя, яке було використане для винесення оскаржуваного рішення, а також після уяснення конституційних та згаданих вище законодавчих правил, які дозволяють раціонально, зрозуміло та контрольовано визначитися в правомірності дій Ради в частині внесення змін до Порядку у вигляді обмеження відтермінування забезпечення загального доступу до Реєстру «… також на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора», яке «… здійснюється на строк, зазначений у постанові, який не може перевищувати строку досудового розслідування», можна констатувати, що ВРП в аспекті окреслених спірних правовідносин не мала законних повноважень для того, щоб самостійно встановлювати підстави для обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру на підставі мотивованої постанови слідчого та прокурора.

У межах повноважень для органу державної влади, на який покладений обов`язок затверджувати Порядок ведення Реєстру, Рада має вказати закон, на підстав якого буде здійснюватися обмеження доступу до Реєстру, а не встановлювати, не прописувати і не затверджувати в нормативно-правому акті Ради правила лімітування загального доступу до Реєстру, на які вона не мала і не може мати повноважень, оскільки такі обмеження встановлюються виключно законом.

ВИСНОВКИ: вільний, відкритий доступ до судових рішень як складову конституційної засади гласності судового процесу може бути обмежено виключно законом.

Конституційний орган, серед повноважень якого є, зокрема, затвердження Порядку, під час ухвалення рішень про затвердження цього Порядку або внесення до нього змін не може перебирати на себе повноваження щодо встановлення окремих підстав, які законодавчо не передбачені, для обмеження доступу до Реєстру навіть тоді, коли метою встановлення такої підстави є унеможливлення отримання сторонніми особами інформації про досудове розслідування через повний доступ до Реєстру.

Обмеження права вільного користування Реєстром з підстав, прямо не передбачених Законом № 3262-IV, допускається тільки на підставі рішення суду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень ВРП, електронне судочинство, право на доступ до судових рішень, правовий режим інформації, ЄДРСР