Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 лютого 2024 року

у справі № 910/4149/21

Господарська юрисдикція

Щодо предмета доказування у спорі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, завданої посадовими особами неплатоспроможного банку

ФАБУЛА СПРАВИ

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ "Артем-Банк", АТ "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування", ТОВ "ФК "Соната Фінанс", ТОВ "Фінансова компанія управління активами", ТОВ "Верітас Проперті Менеджмент", про стягнення шкоди у розмірі 15 938 891,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фонд вказував на те, що відповідачами, як членами керівних колегіальних органів АТ "Артем-Банк", Банк, було прийнято протиправне та необґрунтоване рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ "Артем-Банк" про придбання пакету облігацій іменних дисконтних емітента - ТОВ "Торгімпорт", у кількості 19 330 штук, за договірною вартістю 14 497 500,00 грн, в той час як ці облігації не становили жодної цінності та в подальшому були відчужені за 10 051,60 грн. Позивач стверджував, що збитки від утримання на балансі банку портфелю цінних паперів - облігацій ТОВ "Торгімпорт", складають 15 938 891,02 грн, відшкодування яких і просить покласти на відповідачів.

Господарський суд рішенням у задоволенні позову Фонду відмовив повністю.

Апеляційний господарський суд постановою рішення господарського суду скасував. Прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю.

ОЦІНКА СУДУ

У відповідності до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

У правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Водночас відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Отже, виходячи із заявлених позивачем предмету та підстав позову, предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

1. персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи;
2. факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;
3. факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);
4. факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);
5. факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);
6. збитки Банку від конкретного правочину та їх причини;
7. наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою;
8. факт недостатності майна Банку (для спорів, позови в яких були подані Фондом протягом дії норми частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону №1736-VIII від 15.11.2016, яка визначала недостатність майна Банку умовою звернення Фонду з відповідними вимогами до пов`язаних з Банком осіб).

Протиправність дій третіх осіб може бути підставою для звільнення від відповідальності або зменшення обсягу відповідальності у разі доведення особою, до якої заявлені вимоги про стягнення шкоди, впливу таких дій третіх осіб саме на відносини, в яких було завдано шкоди. Втім протиправні дії/бездіяльність третіх осіб, у випадку їх об`єктивного існування, (в даній ситуації Фонду/уповноваженої особи), вчинені у інших відносинах (у даному випадку в управлінських відносинах виведення Банку з ринку, що є відносинами Банку, його кредиторів та Фонду), які не пов`язані з протиправними діями особи, до якої пред`явлені відповідні вимоги, не впливають ні на обставини щодо обсягу завданої відповідачами цим порушенням шкоди (на момент її завдання), ні на обставини наявності вини останніх у її завданні, а отже не може мати впливу на вирішення такого спору. Зазначене висновується, зокрема, й з того, що розмір шкоди оцінюється Фондом не розміром недостатності майна Банку для задоволення вимог усіх кредиторів, а визначається в залежності від безпосередніх наслідків дій відповідачів.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди, а відтак саме відповідачі мають доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що, діючи недбало, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, відповідачі у справі спричинили нанесення шкоди АТ "Артем-Банк" в сумі 15 938 891,02 грн, яка є сумою неповернутих та списаних у збиток коштів, за результатами укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, і такі дії не були обґрунтовано необхідними, доцільними, добросовісними і розумними.

Отже, відповідачі не виконали свій фідуціарний обов`язок щодо сумлінності, а навпаки, прийняли ризикове рішення, внаслідок якого банком було втрачено грошові кошти в значному розмірі. Такі дії відповідачів були необґрунтованими та безпідставними, а прийняте ними завідомо неправомірне та протиправне рішення, оформлене протоколом кредитного комітету АТ "Артем-Банк", не мало на меті реального інвестування коштів банку в цінні папери задля отримання прибутку АТ "Артем-Банк".

У свою чергу відсутність очевидної законної мети здійсненої активної спірної операції, її завідома збитковість, дозволяє дійти висновку про порушення відповідачами фідуціарних обов'язків, та те, що у спірних правовідносинах має місце протиправна поведінка відповідачів.

Крім того, вказані обставини свідчать про існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між рішенням керівництва банку та збитками, нанесеними Банку.

ВИСНОВКИ: до предмету доказування у цій справі належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів.

Питання щодо оцінки дій Фонду/уповноваженої особи при здійсненні процедури виведення банку з ринку не входить до предмету доказування у цьому спорі, адже вказані обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із порушенням відповідачами їх фідуціарних обов'язків та завданих унаслідок саме цього порушення збитків Банку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори за участю ФГВФО, процедура ліквідації банку, порядок відшкодування шкоди, відповідальність посадових осіб банку