Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 жовтня 2022 року

у справі № 910/13595/20

Господарська юрисдикція

Щодо віднесення складання заяв та клопотань стосовно судових витрат до виду надання правової допомоги

ФАБУЛА СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення штрафу у розмірі 7 500 євро та збитків у розмірі 1 519,26 євро.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» штраф у розмір 7 500 євро, збитки у розмірі 1 519,26 євро та судовий збір у розмірі 4 450,33 грн.

Додатковим рішенням господарського суду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу.

Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін. Додаткове рішення господарського суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення принципу диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін ухвалив: надати відповідачу клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (п.3 ухвали від 11.07.2022), що призвело до ухвалення постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вказані доводи позивача є необґрунтованими, оскільки в пункті 3 ухвали від 11.07.2022 апеляційний суд ухвалив надати відповідачу строк до 01.08.2022 включно на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а не надати відповідачу клопотання. Апеляційний суд вказаним пунктом не надавав другій стороні перевагу, а лише обмежив строком право, встановлене законом.

ВИСНОВКИ: апеляційний суд відмовляючи в задоволенні розподілу витрат, визначених в акті виконаних робіт (надання послуг), який було додано до заперечень на клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов помилкового висновку, що складання заяв та клопотань стосовно судових витрат не є наданням правової допомоги у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на професійну правничу допомогу, порядок відшкодування судових витрат, правила розподілу судових витрат