Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 грудня 2023 року
у справі № 548/538/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 1 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано невинуватою та виправдано за ст. 197-1 ч. 1 КК України через відсутність в її діях складу зазначеного кримінального правопорушення.
Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах Головного управління Держгеокадастру, про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави в особі сільської ради шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки залишено без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Положеннями ст. 197-1 ч. 1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.
Самовільне зайняття земельної ділянки з об'єктивної сторони може полягати у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт.
Об`єктивна сторона злочину полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.
Прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на вимоги Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», не погодився з висновками суду першої інстанції щодо підстав виправдання ОСОБА_6 та вважав, що один лише факт прийняття до місцевого бюджету сільської ради коштів в якості «орендної» плати за землю ще не свідчить про наявність «фактичних» орендних відносин між обвинуваченою ОСОБА_6 із державою, оскільки ні місцева сільська рада, ні орган державної податкової інспекції відповідно до вимог ст. 19 Конституції України не є належним уповноваженим власником - державою органом на розпорядження земельними ділянками державної власності.
Проте суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України, зазначені доводи апеляційної скарги прокурора в ухвалі не зазначив та, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не навів підстави, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнано необґрунтованою. Апеляційний суд не перевірив і не проаналізував зазначені доводи, які наведені в апеляційній скарзі прокурора, не зіставив їх із наявними у справі матеріалами та не дав на них вичерпну відповідь у своєму рішенні.
ВИСНОВКИ: кримінальне правопорушення за ст. 197-1 ч. 1 КК України є кримінальним проступком з матеріальним складом: для встановлення об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, порушення у сфері землекористуванні, порушення земельного законодавства
