Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 жовтня 2023 року
у справі № 207/124/13-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо зворотної дії в часі положень ч. 6 ст. 49 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_6, ОСОБА_9, кожного, звільнено від кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ч. 4 ст. 152 КК на підставі ч. 1 ст. 49, ст. 106 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК.
Апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6, ОСОБА_9 змінив у редакції цієї постанови.
ОЦІНКА СУДУ
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалися ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , відноситься до особливо тяжкого злочину (ст. 12 КК), за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, у разі вчинення нею особливо тяжкого злочину, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення минуло 15 років.
До осіб, які вчинили злочин у віці 18 років застосовується положення статей 106, 49 КК, відповідно до яких особа звільняється від кримінальної відповідальності у разів, якщо з моменту вчинення особливо тяжкого злочину минуло десять років.
Із системного аналізу норм КПК та КК України слідує, що передбачений ст. 49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення зі згодою потерпілої на таке звільнення, а також про те, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження це не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, й потерпіла не позбавлена права заявити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської конвенції) № 1256-IX від 18 лютого 2021 року, який набрав чинності 17 березня 2021 року було доповнено статтю 49 КК частиною шостою такого змісту: "У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151- 2- 156- 1, 301- 1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття".
З приводу доводів потерпілої сторони щодо необхідності застосування положень ч. 6 ст. 49 КК, тому початок строку перебігу давності потрібно обчислювати не з дня вчинення самого злочину, то місцевий суд зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 5 КК якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
ВИСНОВКИ: доповнення кримінального кодексу України ч. 6 ст. 49 КК, є погіршенням становища обвинувачених, з огляду на те, що на час вчинення ними злочину, статтею 49 КК не було передбачено жодних умов щодо обчислення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, у разі вчинення злочину щодо неповнолітньої особи й було визначено лише загальне правило щодо відрахування цих строків, а тому застосування вказаної норми на цей час не є можливим.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: темпоральна дія кримінального закону, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, принцип незворотності дії в часі законів, неретроактивність закону, злочини проти статевої свободи, злочини проти статевої недоторканості особи, кримінальна відповідальність неповнолітніх