Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 207/124/13-к
провадження № 51-2548км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
законного представника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
законного представника ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції),
законного представника
потерпілої ОСОБА_13 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_14 (в режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_14 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 6 жовтня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040160000100 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , кожний, обвинувачувалися в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК (зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, з загрозою його застосування, вчинене повторно, у відношенні малолітньої).
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 6 жовтня 2022 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою цього ж суду від 5 вересня 2023 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , кожного, звільнено від кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ч. 4 ст. 152 КК на підставі ч. 1 ст. 49, ст. 106 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у рівних частках, з кожного по 529, 20 грн, в загальній сумі 1 058,40 грн. Крім цього, оскільки цивільний позов по справі заявлено не було, суд роз`яснив потерпілій стороні їх право пред`явити позов у порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу представника потерпілої. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 6 жовтня 2022 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_9 змінив. Постановив віднести процесуальні витрати за проведення судових експертиз у цьому провадженні в загальній сумі 1058,40 гривень на рахунок держави. В іншій частині ухвалу суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Вказує на те, що місцевий суд, закриваючи кримінальне провадження та звільняючи обвинувачених від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 152 КК, не надав належної оцінки тому, що ними було вчинено злочин щодо неповнолітньої потерпілої, а згідно з вимогами ч. 6 ст. 49 КК обчислення строків, визначених частинами 1, 2 цієї статті, розпочинається з дня, коли потерпіла особа досягла повноліття (в даному випадку з 27 січня 2019 року). Тобто на час розгляду судом провадження строки давності не сплинули, а тому суд не мав права закривати кримінальне провадження з цих підстав. Зазначає, що застосування ст. 5 КК є безпідставним, оскільки ч. 6 ст. 49 КК не є нормою, яка погіршує або поліпшує становище обвинувачених, а лише стосується принципу невідворотності покарання. Вказує, що вищезазначені доводи залишились поза увагою апеляційного суду.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілої, потерпіла та її законний представник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор, обвинувачені, їх захисники та законні представники заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи представника потерпілої про безпідставне звільнення ОСОБА_6 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом особа звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення підстав, передбачених у ст. 49 КК, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалися ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , відноситься до особливо тяжкого злочину (ст. 12 КК), за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, у разі вчинення нею особливо тяжкого злочину, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення минуло 15 років.
До осіб, які вчинили злочин у віці 18 років застосовується положення статей 106, 49 КК, відповідно до яких особа звільняється від кримінальної відповідальності у разів, якщо з моменту вчинення особливо тяжкого злочину минуло десять років.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 та захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_11 подали до суду клопотання про звільнення підзахисних від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_15 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення (квітень 2012 року) був особою, якій не виповнилось 18 років. ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення (квітень 2012 року) також був особою, якій не виповнилось 18 років.
Місцевий суд встановивши, що злочин, інкримінований у співучасті ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вчинено 10 квітня 2012 року, інкримінований ОСОБА_9 повторно-11 квітня 2012 року та інкримінований ОСОБА_6 повторно-23 квітня 2012 року, дійшов висновку, що визначений ст. 49 КК десятирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності сплив, обґрунтовано задовольнив клопотання захисників та на підставі ч. 1 ст. 49, ст. 106 КК звільнив ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , кожного, від кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ч. 4 ст. 152 КК у зв`язку із закінченням строків давності та на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження.
З приводу доводів потерпілої сторони щодо необхідності застосування положень ч. 6 ст. 49 КК, оскільки потерпіла ОСОБА_12 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , а повноліття досягла ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому початок строку перебігу давності потрібно обчислюватись саме з цією дати, а не з дня вчинення самого злочину, то місцевий суд зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 5 КК якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Суд апеляційної інстанції розглянув скаргу представника потерпілої, доводи якої є аналогічні доводам, викладеним в касаційній скарзі, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
З приводу тверджень представника потерпілої про неправильне застосування судом закону України про кримінальне відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у цьому провадженні, а саме не врахування місцевим судом вимог ч. 6 ст. 49 КК, то колегія суддів визнала їх необґрунтованими.
Зокрема суд апеляційної інстанції зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської конвенції) № 1256-IX від 18 лютого 2021 року, який набрав чинності 17 березня 2021 року було доповнено статтю 49 КК частиною шостою такого змісту: "У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151- 2- 156- 1 ,301- 1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття".
На переконання апеляційного суду, доповнення кримінального кодексу України ч. 6 ст. 49 КК, є погіршенням становища обвинувачених, з огляду на те, що на час вчинення ними злочину (квітень 2012 року), статтею 49 КК не було передбачено жодних умов щодо обчислення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, у разі вчинення злочину щодо неповнолітньої особи й було визначено лише загальне правило щодо відрахування цих строків, а тому застосування вказаної норми на цей час не є можливим.
Окрім цього, колегія суддів зауважила, що із системного аналізу норм КПК та КК України слідує, що передбачений ст. 49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення зі згодою потерпілої на таке звільнення, а також про те, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження це не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, й потерпіла не позбавлена права заявити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
При цьому апеляційний суд, посилаючись на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду (справа № 203/241/17; провадження № 51-4251кмо21) дійшов висновку, що витрати на проведення судових експертиз в розмірі 1058,40 грн не підлягають стягненню з обвинувачених, а відносяться на рахунок держави, оскільки ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, у зв`язку з чим змінив ухвалу місцевого суду в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат.
З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції.
На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги представника потерпілої слід відмовити.
При цьому колегія суддів не знайшла підстав для передачі даного кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, про що також зазначає представник потерпілої у касаційній скарзі, оскільки в даному провадженні не встановлено наявності виключної правової проблеми, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 6 жовтня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_14 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_16 ОСОБА_3
