Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 грудня 2022 року

у справі № 910/16000/21

Господарська юрисдикція

Щодо права виконавця на відшкодування фактичних витрат у зв`язку з виконанням договору (виконанням робіт, наданням послуг)

ФАБУЛА СПРАВИ

Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулося до господарського суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про стягнення 1431881,70 грн фактично понесених витрат на капітальний ремонт техніки за державним контрактом.

Господарський суд рішенням у задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд постановою рішення господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

гідно зі статтею 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами першою-третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, ціна договору підряду погоджується сторонами під час укладення договору і після укладення договору може бути змінена лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Закон України "Про державне оборонне замовлення" (в редакції станом на час спірних правовідносин) визначає, що державний контракт з оборонного замовлення - договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов`язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин. Порядок планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонного замовлення, а також порядок здійснення контролю за його виконанням визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з абзацом 2 пункту 26 Порядку планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №464, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі визначення виконавця без застосування конкурентних процедур, ціна на продукцію оборонного призначення встановлюється суб'єктом господарювання і державним замовником під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту, договору.

Пунктом 26-5 цього Порядку передбачено, що за результатами розрахунків ціни суб`єкт господарювання готує та подає на розгляд державному замовнику, зокрема калькуляцію продукції, кошторис на виконання робіт, розшифрування витрат, що увійшли до статей калькуляції.

Визначення заздалегідь (більше ніж за 10 місяців) орієнтовної вартості робіт (послуг) з капітального ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з урахуванням висновків філії не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача неузгодженої частини вартості таких робіт (послуг), адже підписуючи державний контракт позивач достеменно знав, що орієнтовна вартість робіт (послуг) була визначена за 10 місяців до укладення цього контракту та погодився з нею, а тому як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, мав розумно оцінити, зокрема, підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати, яке відбулось на підставі Закону України "Про державний бюджет України", відповідно з урахуванням виду своєї діяльності повинен був оцінити можливість виконати зобов`язання відповідно до закладеної у контракті орієнтовної вартості робіт (послуг).

Задовольняючи позов про стягнення з відповідача на користь позивача 1431881,70 грн, як зазначає позивач, фактичних витрат останнього на капітальний ремонт виробів за державним контрактом, суд апеляційної інстанції фактично вважав ці кошти договірним зобов'язанням, проте не надав жодної оцінки матеріально-правовій природі цієї вимоги з точки зору того, що державним контрактом визначено орієнтовну вартість робіт (послуг), яка не включає цих коштів.

огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для сплати відповідачем на користь позивача коштів в сумі 1431881,70 грн, яку позивач визначає як різницю між фактичними витратами виконавця на ремонт виробів та орієнтовною вартістю, визначеною у протоколі погодження орієнтовної ціни робіт (послуг), проте яка не узгоджена сторонами у визначеному державним контрактом порядку.

ВИСНОВКИ: положеннями державного контракту чітко передбачено, що у разі коли фактичні витрати виконавця на надання послуг перевищують її орієнтовну вартість, замовник не зобов'язаний оплачувати таке перевищення.

Враховуючи це, зміна ціни робіт (послуг) та відповідно розміру фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., що, за його доводами, зумовили додаткове понесення фактичних витрат на спірну суму, без коригування збільшення вартості робіт на зазначену суму в порядку, передбаченому умовами цього контракту, не покладає на замовника робіт (послуг) обов'язку їх оплати.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип свободи договору, зміст договору підряду, визначення ціни роботи, право на відшкодування витрат