ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
cправа №910/16000/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - Хапушевої Л.М.,
відповідача -Хланя В.М., Цицюри В.І.,
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 (головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.)
у cправі №910/16000/21
за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
до Міністерства оборони України
про стягнення 1431881,70 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про стягнення 1431881,70 грн фактично понесених витрат на капітальний ремонт техніки за державним контрактом від 22.12.2017 №342/3/5/17/78.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні державного контракту сторони на підставі висновків філії №637 ВП МОУ від 07.02.2017 за №46 та від 10.02.2017 за №53 04.04.2018 узгодили орієнтовну вартість робіт, проте в період дії договірних відносин та виконання робіт (надання послуг) зазначена ціна зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., про що виконавець повідомив замовника, однак спільного рішення про внесення змін до контракту про новий розмір орієнтовної ціни сторони не досягнули, додаткову угоду не підписали. Як зазначає позивач, актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 27.09.2018 №7, з урахуванням протоколу розбіжностей, зафіксовано факт виконання позивачем робіт за державним контрактом на суму 16306375,02 грн, з яких вартість в розмірі 14874493,32 грн прийнята відповідачем та є безспірною, при цьому сума в розмірі 1431881,70 грн є фактичними витратами на виконання капітального ремонту виробів, що підтверджені відповідачем, проте зобов`язання щодо їх оплати відповідач залишив невиконаним.
1.3.Заперечення проти позову мотивовані відсутністю у відповідача зобов`язання щодо оплати перевищення розміру фактичних витрат орієнтовної вартості робіт (послуг), що прямо встановлено п.2.7 державного контракту.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.22.12.2017 Міністерство оборони України (замовник) та ДП "Житомирський бронетанковий завод" (виконавець) уклали державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням №342/3/5/17/78 (далі - державний контракт), відповідно до предмету якого виконавець зобов`язався у 2017 - 2018 роках виконати роботи (надати послуги) з капітального ремонту виробів за номенклатурою, етапами, в обсягах та у строки, визначені в календарному плані, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
2.2.Згідно з п.2.1 державного контракту визначено орієнтовну вартість робіт.
2.3.Пунктом 2.2 державного контракту встановлено, що орієнтовна вартість послуг з ремонту виробів встановлена сторонами на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ) визначення орієнтовної ціни ремонту одиниці виробів, складених замовником відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань планування, обліку і розрахунку собівартості робіт та з урахуванням висновків філії ПЗ №637 від 07.02.2017 №46 та від 10.02.2017 №53 про рівень орієнтовної ціни разом з аналізом елементів витрат, складених на підставі проведеного розгляду РКМ з визначенням орієнтовної ціни ремонту одиниці виробу для закупівлі послуг за контрактом. Орієнтовна ціна зафіксована у протоколі погодження орієнтовної ціни на надання послуг з ремонту виробу.
2.4.Відповідно до п.2.3 державного контракту орієнтовна вартість послуг за контрактом не може бути перевищена виконавцем, при цьому економічні показники: трудомісткість, відсотки додаткової заробітної плати, загальновиробничі, адміністративні витрати, визначені у РМК, не можуть бути перевищені.
В обґрунтованих випадках при зміні тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючі вироби, інших складових собівартості продукції, у разі, якщо вплив на такі зміни знаходиться поза межами компетенції сторін контракту та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, за мотивованим рішенням відповідача, ціна контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання контракту та належного забезпечення потреб Збройних Сил України.
Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення терміну надання послуг на підставі письмового звернення однієї із сторін.
Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється відповідно до спільного рішення, яке затверджується сторонами на підставі висновку філії ПЗ №637, складеного за результатами перевірки та аналізу РКМ щодо фактичних та очікуваних витрат. Очікувані витрати не повинні перевищувати 20 % від загальної вартості за контрактом.
2.5.У п.2.4 державного контракту сторони узгодили, що замовник оплачує вартість послуг за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни на вартість послуг за державним оборонним замовленням. Рівень договірної ціни на вартість послуг перевіряються філією ПЗ №637 шляхом аналізу собівартості продукції, первинних та зведених документів бухгалтерського обліку виконавця, трудомісткості її виготовлення та розгляду РКМ виконавця, складених на підставі фактичних витрат, понесених ним у процесі виконання контракту, зі складанням та наданням замовнику відповідного висновку щодо рівня договірної ціни послуг.
2.6.Відповідно до п.2.6 державного контракту для встановлення договірної ціни наданих послуг виконавець у строк не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати поставки виробів, разом з повідомленням замовника про готовність про передачу виробів, надає філії ПЗ №637 повний комплект РКМ щодо рівня договірної ціни, складених на підставі фактичних витрат та обґрунтованих розрахунків фактичних витрат ( у тому числі витрат співвиконавців).
Представництво замовника, не пізніше ніж за 10 днів до кінцевого терміну надання послуг, надає замовнику перевірені та завізовані РКМ щодо рівня договірної (фактичної) ціни наданих послуг та висновок.
2.7.Положеннями п.2.7 державного контракту передбачено, що у разі коли фактичні витрати виконавця на надання послуг перевищують її орієнтовну вартість, замовник не зобов`язаний оплачувати таке перевищення.
2.8.Відповідно до п.11.3 зміни до контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до контракту.
2.9.Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, але в частині виконання сторонами зобов`язань - до повного їх виконання (п.11.1 державного контракту).
2.10.Оскільки визначена при укладенні державного контракту на підставі висновку філії ПЗ №637 (2017) орієнтовна ціна зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення за понад 10 місяців, враховуючи положення пункту 2.3 державного контракту, з метою необхідності визначення нової орієнтовної ціни договору та ініціювання прийняття спільного рішення шляхом укладення додаткової угоди, позивач направив на адресу відповідача листи від 14.06.2018 за вих. №01-11/1737, від 25.07.2018 за вих. №01-11/2225, однак останній жодних заходів щодо прийняття спільного рішення та підписання додаткової угоди не вжив, відповідні зміни до державного контракту внесені не були, за актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 27.09.2018 №7 роботи виконані позивачем та передані відповідачу на загальну суму 16306375,02 грн з ПДВ, з яких вартість 14874493,32 грн прийнята відповідачем з урахуванням протоколу розбіжностей та є безспірною, сума 1431881,70 грн є фактичними витратами на виконання капітального ремонту виробів, що підтверджені відповідачем, проте зобов`язання щодо їх оплати відповідач не виконав.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 21.12.2021 у справі №910/16000/21 у задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі.
3.2.Рішення місцевого господарського суду мотивоване ненаданням суду доказів затвердження сторонами спільного рішення про збільшення орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) як після укладення державного контракту, так і до прийняття робіт за вказаним актом, у зв`язку з чим суд вважав, що зміна ціни робіт та, відповідно, розміру фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., що, за доводами позивача, зумовило додаткове понесення фактичних витрат на спірну суму, без коригування збільшення вартості робіт на зазначену суму в порядку, передбаченому умовами цього державного контракту, не покладає на замовника обов`язку їх оплати, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 1431881,70 грн, яка є різницею між фактичними витратами виконавця на ремонт та орієнтовною вартістю, визначеною в протоколі погодження орієнтовної ціни.
3.3.Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.09.2022 у справі №910/16000/21 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 скасував, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.
3.4.Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що п.2.2 державного контракту була встановлена орієнтовна вартість виконання робіт (надання послуг) з ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з урахуванням висновків філії ПЗ №637 від 10.02.2017 №53 та від 07.02.2017 №46, у зв`язку з чим у позивача була відсутня можливість заздалегідь, більше ніж за 10 місяців, передбачити зростання рівня фактичних затрат. Оскільки ремонт виробів завершено, вироби передано Збройним силам України, факт виконання ремонту техніки на суму 1431881,70 грн не заперечується сторонами, а акт приймання виконаних робіт є належним доказом визначення вартості робіт за державним контрактом, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1431881,70 грн фактичних витрат на капітальний ремонт виробів.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1.Міноборони звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі №910/16000/21 скасувати повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 залишити в силі.
4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначеного судового рішення, посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах у розумінні стягнення фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту на виконання капітального ремонту озброєння за державним оборонним замовленням, в умовах особливого періоду (не в мирний час) та стягнення таких позадоговірних витрат з Міноборони в умовах правового режиму воєнного стану. Скаржник також зауважує про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, щодо важливості та пріоритетності забезпечення через Міноборони Збройних Сил України коштами на їх потреби для відбиття збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
4.3.За твердженнями скаржника, для правильності застосування судами положень статті 526 ЦК України, існує необхідність у формуванні правового висновку, за яким недопустимим є стягнення з Міноборони в умовах особливого періоду та збройної агресії російської федерації проти України фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту за державним оборонним замовленням, пунктом 2.7 якого передбачено, що у разі коли фактичні витрати виконавця на виконання робіт (надання послуг) перевищують її орієнтовну вартість, замовник не зобов`язаний оплачувати таке перевищення, у взаємозв`язку з пунктом 2.3 державного контракту, відповідно до якого в обґрунтованих випадках при зміні тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючи вироби, інших складових собівартості продукції, у разі якщо вплив на такі зміни знаходиться поза межами компетенції сторін державного контракту та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, за вмотивованим рішенням замовника, як виключення, ціна державного контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання державного контракту, та неналежного забезпечення потреб Збройних Сил України.
4.4.Скаржник зазначає, що за умовами державного контракту перегляд його ціни є правом замовника, а не його обов`язком, є виключенням та має бути вмотивованим. При цьому, чітко визначає, що у Міноборони відсутній обов`язок сплачувати фактичні (власні) витрати виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну, загальну) ціну контракту, та по суті є особистими витратами виконавця, його підприємницьким ризиком.
4.5.Скаржник вважає, що на момент укладення спірного державного контракту позивач чітко розумів та усвідомлював його істотні умови, у тому числі ціну контракту, у зв`язку з чим виконавець як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, мав розумно оцінити цю обставину, зокрема підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання відповідно до закладеної у контракті договірної ціни.
4.6.На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що виконавець звернувся до Міноборони щодо необхідності перегляду орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) вже у лютому 2018, тобто через півтора місяці після укладення державного контракту від 22.12.2017 №342/3/5/17/78, коли істотне зростання вартості матеріалу після укладення державного контракту, в розумінні приписів частини п`ятої статті 844 ЦК України, не могло відбутись в силу незначного проміжку часу, який минув з моменту укладення контракту.
4.7.Крім цього, апеляційний суд безпідставно не врахував, що Міноборони не могло відмовитись від виконання робіт через збільшення кошторису виконавцем, зважаючи на важливість державного оборонного замовлення в умовах особливого періоду, а також того, що оскільки відповідні вироби були відремонтовані якісно та в повному обсязі (без виявлених недоліків), Міноборони в силу пункту 1.1 державного контракту не мало підстав не підписувати акт приймання виконаних робіт (наданих послуг). Відповідний акт був підписаний з урахуванням протоколу розбіжностей лише через незгоду з вартістю виконаних робіт (наданих послуг), яка суперечила контрактній ціні.
4.8.Невиконання умов державного контракту, на переконання скаржника, впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міноборони.
4.9.ДП "Житомирський бронетанковий завод" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
4.10.За твердженнями позивача, враховуючи своєчасне повідомлення замовника про необхідність перегляду орієнтовної ціни через зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., її обґрунтованість, відсутність відмови замовника від збільшення кошторису та прийняття виконаних робіт згідно з актом приймання виконаних робіт без будь-яких зауважень, суд апеляційної інстанції постановив законне та обґрунтоване рішення про стягнення спірних коштів на користь позивача.
4.11.При цьому, оскільки у виконавця була відсутня можливість заздалегідь, більше ніж за 10 місяців спрогнозувати зростання цін, позивач вважає недоречними доводи скаржника, що понесені фактичні витрати є підприємницьким ризиком з огляду на те, що виконавець мав розумно оцінити, зокрема, підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів та розміру мінімальної заробітної плати.
4.12.Додатково позивач зазначив, що правовідносини між сторонами щодо укладання та виконання державного контракту виникли в 2017-2018 роках, з позовом про стягнення заборгованості він звернулося в 2021 році, тобто дані обставини мали місце до початку введення в Україні воєнного стану, відповідно посилання Міноборони про необхідність формування висновку про стягнення фактично понесених витрат в умовах правового режиму воєнного стану нівелюється.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Згідно з частиною першою статті 509 України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
5.2.Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
5.3.За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.4.Одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
5.5.Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.6.Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
5.7.Відповідно до статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
5.8.Згідно зі статтею 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
5.9.Частинами першою-третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
5.10.Таким чином, ціна договору підряду погоджується сторонами під час укладення договору і після укладення договору може бути змінена лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
5.11.Закон України "Про державне оборонне замовлення" (в редакції станом на час спірних правовідносин) визначає, що державний контракт з оборонного замовлення - договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов`язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин. Порядок планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонного замовлення, а також порядок здійснення контролю за його виконанням визначає Кабінет Міністрів України.
5.12.Згідно з абзацом 2 пункту 26 Порядку планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №464, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі визначення виконавця без застосування конкурентних процедур, ціна на продукцію оборонного призначення встановлюється суб`єктом господарювання і державним замовником під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту, договору.
5.13.Пунктом 26-5 цього Порядку передбачено, що за результатами розрахунків ціни суб`єкт господарювання готує та подає на розгляд державному замовнику, зокрема калькуляцію продукції, кошторис на виконання робіт, розшифрування витрат, що увійшли до статей калькуляції.
5.14.Як встановлено судами попередніх інстанцій, укладаючи державний контракт, сторони у п.2.1 погодили орієнтовну договірну ціну, що відповідає протоколу переговорів від 13.12.2017 та висновку філії представництва замовника №637, затвердження яких передували укладенню вказаного правочину.
5.15.За актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 27.09.2018 №7 до державного контракту, на який посилається позивач, вартість виконаних робіт (наданих послуг) з капітального ремонту 4 одиниць виробів склала 16306375,02 грн, проте відповідач (замовник) прийняв роботи та підписав акт із протоколом розбіжностей до нього на суму 14874493,32 грн, зазначивши, що сума 1431881,70 грн дорівнює різниці між фактичними витратами виконавця на капітальний ремонт виробів та орієнтовною вартістю, визначеною в протоколі погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю продукції, виконання робіт, надання послуг), та є спірною; сума 14874493,32 грн є безспірною та підлягає оплаті.
5.16.Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував, що виходячи з положень п.2.4 державного контракту, до передачі робіт за актом №7, позивач надав відповідачу для узгодження повний комплект розрахунково-калькуляційних матеріалів щодо рівня договірної ціни, складених на підставі фактичних витрат та обґрунтованих розрахунків фактичних витрат (у тому числі витрат співвиконавців), візування та перевірка яких покладено на представництво замовника із надання висновку.
5.17.Відповідно до висновку філії представництва замовника №637 від 07.02.2017 за №46 та від 10.02.2017 за №53 ціна на роботи (послуги) з ПДВ визначена саме на рівні, прийнятому відповідачем, і саме ця вартість робіт (послуг) була зазначена позивачем у ціновій пропозиції виконавця на капітальний ремонт виробів, тобто узгоджена сторонами при укладенні державного контракту.
5.18.Доказів затвердження сторонами спільного рішення про збільшення орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) як після укладення державного контракту, так і до прийняття робіт (послуг) за вказаним актом, суду не надано.
5.19.З огляду на зазначене та враховуючи, що за актом від 27.09.2018 №7 виконані роботи (надані послуги) з капітального ремонту виробів передані позивачем та прийняті відповідачем безспірно за узгодженою державним контрактом ціною в сумі 14874493,32 грн, суд першої інстанції правильно зазначив, що зміна ціни робіт (послуг) та відповідно розміру фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., що, за його доводами, зумовили додаткове понесення фактичних витрат на спірну суму, без коригування збільшення вартості робіт на зазначену суму в порядку, передбаченому умовами цього контракту, не покладає на замовника робіт (послуг) обов`язку їх оплати.
5.20.Тим більше, що положеннями п.2.7 державного контракту чітко передбачено, що у разі коли фактичні витрати позивача на надання послуг перевищують її орієнтовну вартість, відповідач не зобов`язаний оплачувати таке перевищення.
5.21.Висновки апеляційного суду про те, що акт приймання виконаних робіт є належним доказом визначення вартості робіт за державним контрактом колегія суддів вважає помилковими, адже як встановлено судами обох інстанцій акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) відповідач підписав із протоколом розбіжностей до нього на суму 14874493,32 грн, зазначивши, що сума 1431881,70 грн дорівнює різниці між фактичними витратами виконавця на ремонт виробу та орієнтовною вартістю, що в свою чергу свідчить про те, що сторони не досягли у встановленому державним контрактом порядку згоди щодо зміни (визначення іншої) вартості робіт (послуг), ніж погоджено державним контрактом, відтак така ціна вважається узгодженою саме у сумі, що становить 14874493,32 грн.
5.22.Вказаний акт не є додатковою угодою до державного контракту, шляхом оформлення якої відповідно до п.11.3 до контракту можуть бути внесені відповідні зміни за взаємною згодою сторін. Метою складання такого акта є фіксація передачі результатів виконаних робіт (наданих послуг), в даному випадку з протоколом розбіжностей щодо вартості виконаних позивачем робіт.
5.23.При цьому, апеляційний суд не врахував, що позивач (виконавець) не довів неможливість виконати роботи (надати послуги) за узгодженою згідно з державним контрактом орієнтовною вартістю, а також не надав належної оцінки тому, що виконавець звернувся до замовника про необхідність переглянути орієнтовну вартість виконаних робіт (наданих послуг) вже у лютому 2018, тобто через півтора місяці після укладення державного контракту 22.12.2017, коли істотне зростання вартості матеріалу після укладення державного контракту не могло відбутись в силу незначного проміжку часу, який минув з моменту укладення державного контракту.
5.24.Визначення заздалегідь (більше ніж за 10 місяців) орієнтовної вартості робіт (послуг) з капітального ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з урахуванням висновків філії ПЗ №637 від 10.02.2017 №53 та від 07.02.2017 №46 не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача неузгодженої частини вартості таких робіт (послуг), адже підписуючи 22.12.2017 державний контракт позивач достеменно знав, що орієнтовна вартість робіт (послуг) була визначена за 10 місяців до укладення цього контракту та погодився з нею, а тому як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, мав розумно оцінити, зокрема, підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати, яке відбулось на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2018" від 07.12.2017 7 № 2246-VIII, який набрав чинності 01.01.2018, відповідно з урахуванням виду своєї діяльності повинен був оцінити можливість виконати зобов`язання відповідно до закладеної у контракті орієнтовної вартості робіт (послуг).
5.25.Задовольняючи позов про стягнення з відповідача на користь позивача 1431881,70 грн, як зазначає позивач, фактичних витрат останнього на капітальний ремонт виробів за державним контрактом, суд апеляційної інстанції фактично вважав ці кошти договірним зобов`язанням, проте не надав жодної оцінки матеріально-правовій природі цієї вимоги з точки зору того, що державним контрактом визначено орієнтовну вартість робіт (послуг), яка не включає цих коштів.
5.26.З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для сплати відповідачем на користь позивача коштів в сумі 1431881,70 грн, яку позивач визначає як різницю між фактичними витратами виконавця на ремонт виробів та орієнтовною вартістю, визначеною у протоколі погодження орієнтовної ціни робіт (послуг), проте яка не узгоджена сторонами у визначеному державним контрактом порядку.
5.27.Водночас колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, оскільки у справі №910/8425/19 предметом спору було стягнення з товариства на користь Міноборони штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов`язань за державним контрактом та Судом досліджувалось питання наявності/відсутності підстав для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки та дотримання балансу інтересів сторін. Натомість у цій справі предметом спору є стягнення коштів з Міноборони, які позивач визначає як різницю між його фактичними витратами та визначеною державним контрактом орієнтовною вартістю, питання щодо зменшення яких з урахуванням балансу інтересів сторін перед Судом не ставилось.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1.За приписами пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
6.2.Згідно із статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
6.3.З урахуванням викладеного оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.
7. Судові витрати
7.1.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в 42956, 46 грн за розгляд касаційної скарги підлягають стягненню з ДП "Житомирський бронетанковий завод" на користь Міноборони.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у cправі №910/16000/21 скасувати.
3.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/16000/21 залишити в силі.
4.Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 42956 (сорок дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 46 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.
5.Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.М. Баранець
Л.В. Стратієнко
