Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 вересня 2023 року

у справі № 335/10127/20

Кримінальна юрисдикція

Щодо правомірності підтвердження факту примирення винного з потерпілим шляхом надання до суду диску з відеозверненням останнього

Фабула справи: вироком районного суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок скасовано, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито.

Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує про наявність обґрунтованих сумнівів у примиренні потерпілого з обвинуваченим. Під час апеляційного розгляду на підтвердження свого клопотання сторона захисту надала диск з відеозаписом звернення потерпілого, однак у вказаному зверненні також не йдеться про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, та потерпілий не просив у зв`язку з цим закрити кримінальне провадження. Наголошує, що факт примирення має бути підтверджений потерпілим в суді, інакше звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України не допускається.

Правова позиція Верховного Суду: за наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим. При цьому суд має здійснювати його за правилами, встановленими § 2 глави 24 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 288 КПК України, яка регламентує порядок розгляду питання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Враховуючи те, що примирення обвинуваченого з потерпілим належить розуміти як акт прощення в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів, суд при з'ясуванні думки потерпілого має впевнитися у добровільності його позиції та роз'яснити йому правові наслідки звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Як убачається із завдань кримінального, сформульованих у ст. 2 КПК України, до кожного учасника кримінального провадження, а отже, й до потерпілого, має бути застосована належна правова процедура, якої, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції у цьому провадженні не дотримався.

Розглядаючи у судовому засіданні клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України, апеляційний суд взяв до уваги відеозвернення потерпілого, в якому він зазначав про те, що претензій до обвинуваченого не має, ОСОБА_6 сприяв у його лікуванні і те, що вони примирилися з обвинуваченим.

Проте, зі змісту такого звернення не вбачається, що потерпілий висловлює свою позицію щодо поданого стороною захисту клопотання і розуміє, що у разі задоволення такого клопотання кримінальне провадження буде закрито.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, є обставинами, які підлягають доказуванню. У свою чергу доказування є діяльністю зі зібрання, перевірки та оцінки доказів. Критеріями оцінки доказів є належне процесуальне джерело, передбачене ч. 2 ст. 84 КПК України, належний суб'єкт отримання доказів та належна процесуальна форма.

Висновки: відеозвернення потерпілого не може бути розцінене ані як показання, оскільки показання в суді надаються в усній формі (ч. 1 ст. 23 КПК України) та при безпосередній участі, а у разі неможливості безпосередньої участі - у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (ст. 336 КПК України), ані як документ, оскільки інформація, яка міститься в ньому є недостатньою для встановлення судом обставин, передбачених ст. 46 КПК України.

Ключові слова: умови звільнення від відповідальності, формування доказової бази, оцінка доказів