ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 335/10127/20

провадження № 51-3842 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

особи, щодо якої закрито кримінальне провадження, ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12020080050002415 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Відповідно до вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 14 серпня 2020 року приблизно о 10:10, керуючи автомобілем «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Патріотичній у напрямку вул. Лермонтова у м. Запоріжжі, порушуючи п.п. 8.7.3, 16.3 Правил дорожнього руху України, ігноруючи увімкнений по ходу його руху червоний сигнал світлофора, виїхав на перехрестя вул. Патріотичної та просп. Маяковського, чим перекрив смугу руху для автомобіля «ЗАЗ 110557», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався по просп. Маяковського у напрямку вул. Перемоги на зелений сигнал світлофора.

Через вказані дії водія ОСОБА_6 водій ОСОБА_9 застосував гальмування та виворіт керма вліво, чим зміг запобігти зіткнення транспортних засобів, однак, продовжуючи рух, виїхав на розділювальний газон, де передньою частиною керованого ним автомобіля здійснив зіткнення з опорою світлофорного об`єкта.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ЗАЗ 110557», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2022 року скасовано, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК у зв`язку із примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК закрито.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує про те, що у апеляційного суду були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Прокурор зазначає, що в матеріалах кримінального провадження міститься заява потерпілого від 19 серпня 2020 року, яка адресована слідчому, у якій він вказував, що не має до ОСОБА_6 матеріальних чи моральних претензій, та не вважає себе потерпілим. Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_9 від 18 листопада 2021 року, яка адресована суду, останній зазначив, що не вважає себе потерпілим, а тому просить його не викликати у судове засідання. При цьому прокурор звертає увагу, що під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції питання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності не вирішувалось, відповідного клопотання сторонами кримінального провадження не заявлялося. Враховуючи викладене, вказує про наявність обґрунтованих сумнівів у примиренні потерпілого з обвинуваченим. Разом з тим, під час апеляційного розгляду на підтвердження свого клопотання сторона захисту надала диск з відеозаписом звернення потерпілого ОСОБА_9 , однак у вказаному зверненні також не йдеться про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, та потерпілий не просив у зв`язку з цим закрити кримінальне провадження. Наголошує, що факт примирення має бути підтверджений потерпілим в суді, інакше звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК не допускається. Однак, безпосередньо не з`ясувавши добровільність позиції потерпілого у судовому засіданні про примирення з обвинуваченим, апеляційний суд задовольнив клопотання сторони захисту та закрив кримінальне провадження, чим порушив вимоги ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , просив її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Потерпілий був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не направляв.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, й правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Відповідно до ст. 46 КК особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

За наявності передбачених у ст. 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим. При цьому суд має здійснювати його за правилами, встановленими § 2 глави 24 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 288 КПК, яка регламентує порядок розгляду питання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Враховуючи те, що примирення обвинуваченого з потерпілим належить розуміти як акт прощення в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів, суд при з`ясуванні думки потерпілого має впевнитися у добровільності його позиції та роз`яснити йому правові наслідки звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Як убачається із завдань кримінального, сформульованих у ст. 2 КПК, до кожного учасника кримінального провадження, а отже, й до потерпілого, має бути застосована належна правова процедура, якої, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції у цьому провадженні не дотримався.

Розглядаючи у судовому засіданні клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК, апеляційний суд взяв до уваги відеозвернення потерпілого, в якому він зазначав про те, що претензій до обвинуваченого не має, ОСОБА_6 сприяв у його лікуванні і те, що вони примирилися з обвинуваченим.

Проте, зі змісту такого звернення не убачається, що потерпілий висловлює свою позицію щодо поданого стороною захисту клопотання і розуміє, що у разі задоволення такого клопотання кримінальне провадження буде закрито.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5 ч. 1 ст. 91 КПК обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, є обставинами, які підлягають доказуванню. У свою чергу доказування є діяльністю зі зібрання, перевірки та оцінки доказів. Критеріями оцінки доказів є належне процесуальне джерело, передбачене ч. 2 ст. 84 КПК, належний суб`єкт отримання доказів та належна процесуальна форма.

Колегія суддів вважає, що відеозвернення потерпілого у цьому провадженні не може бути розцінене ані як показання, оскільки показання в суді надаються в усній формі (ч. 1 ст. 23 КПК) та при безпосередній участі, а у разі неможливості безпосередньої участі - у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (ст. 336 КПК), ані як документ, оскільки інформація, яка міститься в ньому, з огляду на зазначене вище є недостатньою для встановлення судом обставин, передбачених ст. 46 КПК.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим та закриття кримінального провадження є передчасним і таким, що постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення і є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, дотримуючись належної правової процедури, встановити наявність або відсутність обставин, передбачених ст. 46 КК та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3