Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 червня 2023 року
у справі № 587/241/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо встановлення стану сильного душевного хвилювання при кваліфікації дій особи за ст. 116 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 визнано винуватою за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Апеляційний суд ухвалою змінив вирок місцевого суду: перекваліфікував дії ОСОБА_10 з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, від відбування якого звільнив на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки та покладанням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який під час вчинення вбивства значно знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, - сильним душевним хвилюванням, яке раптово виникло, але не само собою, а внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Ці обставини істотно знижують суспільну небезпечність і караність вчиненого діяння, утворюючи привілейований склад умисного вбивства.
При кваліфікації дій особи за ст. 116 КК України стан сильного душевного хвилювання є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони умисного вбивства, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.
Стан сильного душевного хвилювання може мати прояв у вигляді фізіологічного афекту, який є психологічним поняттям. Фізіологічний афект може виникнути, зокрема, від одноразового, раптового, неочікуваного безпосереднього сильного впливу зовнішнього фактора. На першій стадії його перебігу внаслідок конкретної ситуації, яку особа суб`єктивно оцінює як надпотужно афектогенну, відбувається раптовий перехід від свідомого психічного стану до звуження свідомості, уявлення обмежуються лише подразником, на який спрямовується рухове збудження, ця підготовча стадія протікає мінімально за часом і майже миттєво настає друга стадія - розрядка, афектований вибух. З урахуванням форм поведінки потерпілого, які передбачені у диспозиції ст. 116 КК України, його дії, які викликають такий афект у винного, можуть виражатися у протизаконному насильстві чи тяжкій образі.
Однак, якщо винний зазнавав систематичного знущання з боку потерпілого, то його стан сильного душевного хвилювання може бути викликаний кумулятивним афектом, який є результатом тривалого нагромадження випадків прояву знущання, кожен з яких певним чином впливає на свідомість і волю винного, що призводить до тривалого накопичення емоційного напруження, в результаті чого тиск емоцій поступово посилюються до критичної межі переживання.
Таким чином, фізіологічний та кумулятивний афекти відрізняються тільки за тривалістю перебігу першої фази, а за проявом у фазі розрядки ці афекти повністю ідентичні: емоційно забарвлене звуження свідомості та самоконтролю, бурхливі руйнівні поведінкові реакції тощо. В обох випадках провідною ознакою афекту у фазі розрядки є раптовість її виникнення.
З огляду на формулювання диспозиції ст. 116 КК України, вирішальне значення для визначення сильного душевного хвилювання має саме фаза раптових активних дій, під час якої вчинено умисне вбивство, при цьому перша фаза (довготривала вона чи короткочасна) юридичного значення не має. Таким чином не має значення тривалість першої фази, під час якої виникла причина, а провідного значення набуває лише раптовість (суб`єктивна та об`єктивна несподіваність) самого афектованого вибуху, що повністю відповідає юридичному визначенню сильного душевного хвилювання. Отже, кумулятивний афект, як і фізіологічний, може бути ознакою сильного душевного хвилювання.
Може проводитися психолого-психіатрична експертиза, яка є комплексним дослідженням і включає в себе психологічну експертизу. Психіатрична складова такої експертизи проводиться для того, щоб відмежувати емоційний стан особи від можливого стану патологічного афекту, за якого особа не буде суб'єктом кримінального правопорушення через свою неосудність.
Отже, якщо у висновку судово-психологічної експертизи констатовано відсутність саме фізіологічного афекту, це ще не свідчить про відсутність інших проявів стану сильного душевного хвилювання, яким суд може визнати й інші емоційні стани за умови існування причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою потерпілого у визначених диспозицією ст. 116 КК України формах і відповідним емоційним станом винного, який під час вчинення умисного вбивства порушує його психічну діяльність, а саме - суттєво впливає на здатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
ВИСНОВКИ: при кваліфікації дій особи за ст. 116 КК України для встановлення стану сильного душевного хвилювання мають значення, крім фізіологічного афекту, й інші емоційні стани, за умови, що вони є реакцією особи на поведінку з боку потерпілого, зазначену у диспозиції цієї статті, і досягли такого рівня впливу на свідомість і волю особи, що в момент вчинення умисного вбивства значно знижували її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Перебування винного у момент вчинення умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання є обов'язковою ознакою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, правила кваліфікації злочинів, психологічний стан особи, злочини у стані афекту
