Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 серпня 2023 року

у справі № 420/16873/22

Адміністративна юрисдикція

Щодо наслідків повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги у зв'язку з непідтвердженням особою, яка її підписала повноважень на здійснення представництва

Фабула справи: окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до МВС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ГУ ПФУ, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Апеляційний адміністративний суд на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України повернув МВС України зазначену вище апеляційну скаргу, оскільки вона підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги.

Мотивація касаційної скарги: МВС України зазначає, що суд апеляційної інстанції, повертаючи його апеляційну скаргу порушив його право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки положення ч. 5 ст. 296 КАС України не зобов'язують додавати до апеляційної скарги документ на підтвердження повноваження особи, яка її подає.

Правова позиція Верховного Суду: за загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Разом з цим, підписант апеляційної скарги не підтвердила, що вона є адвокатом або представником юридичної особи (органу державної влади) у порядку її самопредставництва.

У зв`язку із наведеним у суду апеляційної інстанції була відсутня законодавчо визначена можливість прийняти цю апеляційну скаргу до розгляду, оскільки імперативна норма п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України вимагає повернення такої апеляційної скарги у разі її підписання особою, яка не підтвердила свої повноваження.

При цьому, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «МОЛДАВСЬКА ПРОТИ УКРАЇНИ» (заява № 43464/18), право доступу до суду не є абсолютним, і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує державного регулювання, яке може змінюватися в часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу скаржника на те, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України повернення апеляційної скарги з огляду на підписання її особою, яка не підтвердила свої повноваження на здійснення представництва, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Висновки: повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги у зв'язку із непідтвердженням особою, яка її підписала повноважень на здійснення представництва, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ключові слова: гарантії доступу до правосуддя, право на справедливий суд, представництво ОДВ