ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року

м. Київ

справа №420/16873/22

адміністративне провадження № К/990/10309/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/16873/22

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою МВС України

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023, постановлену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Турецької І.0., Зуєвої Л.Є.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.02.2023 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 :

визнав протиправними дії МВС України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 для перерахунку його пенсії;

зобов`язав МВС України підготувати та надати до ГУ ПФУ довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2021.

2. 03.03.2023 до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга МВС України (підписна Отродою Т.Ю.) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі № 420/16873/22 за вищевказаним позовом.

3. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2023 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернув МВС України зазначену вище апеляційну скаргу, оскільки вона підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги.

4. Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023, МВС України 20.03.2023 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

5. Верховний Суд ухвалою від 06.04.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.02.2023 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до МВС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ГУ ПФУ, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції МВС України 27.02.2023 подало апеляційну скаргу, у якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначену апеляційну скаргу підписано Отродою Т.Ю. як представником МВС України в порядку самопредставництва. Водночас, до суду апеляційної інстанції не було надано жодних документів, які б надавали право Отроді Т.Ю. діяти від імені МВС України, зокрема підписувати та подавати до суду апеляційну скаргу.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2023 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України повернув МВС України зазначену вище апеляційну скаргу, оскільки вона підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги.

III. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Повертаючи відповідачу апеляційну скаргу на вказане вище рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказана апеляційна скарга підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги, оскільки в матеріалах справи були відсутні документи, що свідчать про те, що Отрода Т.Ю. є адвокатом або представником юридичної особи (органу державної влади) у порядку її самопредставництва.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. У касаційній скарзі МВС України зазначає, що суд апеляційної інстанції, повертаючи його апеляційну скаргу порушив його право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки положення частини п`ятої статті 296 КАС України не зобов`язують додавати до апеляційної скарги документ на підтвердження повноваження особи, яка її подає.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

10. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

11. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

12. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

13. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

14. Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України, частиною п`ятою якої визначено, що до апеляційної скарги додаються: 1) документ про сплату судового збору; 2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; 3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

15. При цьому, пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

16. Зміст наведених норм в сукупності свідчить про те, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження суд зобов`язаний перевірити наявність у особи, яка подала апеляційну скаргу повноважень на представництво (самопредставництво) в суді.

17. Так, згідно із частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

18. Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

19. У справі, яка розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу підписано Отродою Т.Ю. як представником МВС України в порядку самопредставництва.

20. За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

21. Разом з цим, підписант апеляційної скарги не підтвердила, що вона є адвокатом або представником юридичної особи (органу державної влади) у порядку її самопредставництва.

22. У зв`язку із наведеним у суду апеляційної інстанції була відсутня законодавчо визначена можливість прийняти цю апеляційну скаргу до розгляду, оскільки імперативна норма пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України вимагає повернення такої апеляційної скарги у разі її підписання особою, яка не підтвердила свої повноваження.

23. При цьому, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «МОЛДАВСЬКА ПРОТИ УКРАЇНИ» (заява № 43464/18), право доступу до суду не є абсолютним, і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує державного регулювання, яке може змінюватися в часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

24. Суд апеляційної інстанції звернув увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України повернення апеляційної скарги з огляду на підписання її особою, яка не підтвердила свої повноваження на здійснення представництва, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

25. Таким чином, колегія суддів зазначає, що повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги у зв`язку із непідтвердженням особою, яка її підписала повноважень на здійснення представництва МВС України, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано частиною другою статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення учасником справи.

26. До того ж, як видно з матеріалів справи, МВС України вдруге скористалось своїм правом на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, за наслідком розгляду якої П`ятим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 12.04.2023 про її часткове задоволення.

27. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, а відтак оскаржувана відповідачем ухвала суду апеляційної інстанції про повернення його апеляційної скарги у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню.

28. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі № 420/16873/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик Л.В. Тацій