Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 23 березня 2023 року

у справі № 759/4616/19

Цивільна юрисдикція

Щодо потреби втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками стосовно їх участі у вихованні дітей

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей районної в місті держадміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати сукупність обставин конкретної справи.

Встановлюючи порядок побачень батька з дочкою, врахувавши інтереси малолітньої дитини, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне та стабільне бажання батька брати участь у вихованні своєї малолітньої дочки та спілкуванні з нею, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, відсутність обставин, які могли б бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дитиною, необхідність їхнього спілкування як з батьком, так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, зміст заявлених позовних вимог, відвідування дитиною садочка, апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про можливість визначення порядку періодичних побачень батька з дитиною у присутності матері та психолога, оскільки проведення зустрічей без присутності матері може негативно вплинути на психологічний стан дитини, тому що між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв'язок, дитина тривалий час проживає з матір'ю та була позбавлена спілкування з батьком. Для налагодження довірливих стосунків між батьком і дитиною необхідний час, щоб поступово налагодити спілкування та сформувати емоційну прихильність дочки до батька.

ВИСНОВКИ: здебільшого потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав дитини, права батьків, принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини