Постанова

Іменем України

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 759/4616/19-ц

провадження № 61-8244св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві держадміністрації, Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві держадміністрації, Управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницького,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року у складі судді Козленко Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві держадміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 13 квітня 2016 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка - ОСОБА_4

23 жовтня 2017 року дружина разом з дитиною за його згодою поїхала до Франції, де їй було запропоновано післядипломне стажування у медичній клініці Франції строком на один рік.

03 листопада 2018 року вони всі разом повернулись до міста Києва, а наступного дня дружина разом з дочкою поїхали до міста Кропивницького до тещі.

01 грудня 2018 року туди приїхав і він, але його не впустили до квартири та не показали дитину. Вважав, що після цього випадку відносини у подружжя стали напружені, а згодом дружина і її мати взагалі перестали з ним спілкуватись.

З приводу порушення його законних прав як батька він неодноразово звертався до органів поліції, соціальних служб для сім`ї та дітей.

Посилаючись на те, що прагне брати участь у вихованні дочки, виконувати свої батьківські обов`язки, проте відповідачка всіляко перешкоджає їхньому спілкуванню, з урахуванням збільшених позовних вимог від 03 вересня 2019 року (зареєстровані 09 вересня 2019 року, № 76136), що прийняті судом першої інстанції до розгляду, позивач просив:

визнати перешкоди у спілкуванні та побаченнях батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які чинить ОСОБА_2 ;

усунути перешкоди у спілкуванні та побаченнях батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 шляхом встановлення способу участі у вихованні дитини та зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 не чинити перешкод батьку дитини ОСОБА_1 мати безперервний контакт та спілкування з дочкою ОСОБА_4 та усунути будь-які перешкоди у доступі до дитини;

надати ОСОБА_4 можливість відвідування місця проживання її батька ОСОБА_1 у дні та години, визначені судом, згідно з наведеним графіком побачень батька з дочкою, а саме: визначити для ОСОБА_1 порядок участі у вихованні дитини ОСОБА_4 шляхом надання батьку дитини систематичних побачень з дочкою за таким графіком:

перші та треті вихідні кожного місяця з можливістю залишення дитини на ніч за фактичним місцем проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 , починаючи з 18 год 00 хв першої та третьої п`ятниці місяця до 09 год 00 хв понеділка. У вищевказані дні дитину передавати батьку ОСОБА_1 о 18 год 00 хв біля вхідних дверей до квартири батька дитини. Якщо у відповідному місяці випадають п`яті вихідні місяця, відвести їх для перебування дитини почергово: з батьком ОСОБА_1 за таким самим порядком, який визначений у попередньому пункті, а наступного разу, коли такі п`яті вихідні випадуть, - з матір`ю ОСОБА_2 ;

у другий та четвертий понеділок і четвер місяця відвести 4 (чотири) години для побачень батька ОСОБА_1 з його дитиною ОСОБА_4 без присутності матері ОСОБА_2 , починаючи з 17 год 00 хв до 21 год 00 хв. Дитину передавати її батьку ОСОБА_1 біля місця проживання матері дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . У разі випадання у відповідному місяці п`ятого понеділка та/або четверга, відвести їх також для зустрічей батька з дитиною за таким самим порядком побачень, який визначений у попередньому пункті;

у дні народження близьких родичів: батька дитини ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3; бабусі дитини ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4; дідуся дитини ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_6, з 09 год 00 хв до 21 год 00 хв відвести для побачень дитини з її батьком, дідусем та бабусею;

у дні народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7, з 09 год 00 хв до 21 год 00 хв відвести для спільного святкування дня народження дитини з її батьком та її матір`ю почергово: один рік з батьком, наступний - з матір`ю;

надати можливість батьку дитини ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 без присутності матері дитини ОСОБА_2 поза межами її проживання, в тому числі за межами території України, відпочивати за вибором батька дитини протягом двох тижнів два рази на календарний рік за вибором батька дитини, з попередженням матері дитини ОСОБА_2 не менше ніж за два тижні про дату, з якої дитина буде відпочивати разом з батьком.

Зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 надавати дитину ОСОБА_4 для спілкування, побачень та спільного відпочинку з батьком ОСОБА_1 без присутності матері дитини ОСОБА_2 у встановлені судом дні та години.

Зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 виконувати установлений графік побачень батька з дитиною та зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 забезпечувати згідно з наведеним графіком побачення батька дитини, ОСОБА_1 , з його дитиною ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

16 липня 2019 року протокольною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Бахуринського В. С. та залучено до участі у цій справі як третіх осіб без самостійних вимог Службу у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві держадміністрації та Управління з питань захисту прав дітей міської ради м. Кропивницького.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні, побаченнях та особистому вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до початку навчання дитини в шкільному закладі:

перші та треті вихідні місяця з можливістю залишення дитини на ніч за фактичним місцем проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 , починаючи з 10 год 00 хв першої та третьої суботи місяця до 18 год 00 хв першої та третьої неділі місяця;

другий та четвертий понеділок і четвер місяця з 17 год 00 хв до 20 год 00 хв біля місця проживання дитини;

у дні народження близьких родичів: батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; бабусі дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4; дідуся дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи з 09 год 00 хв до 18 год 00 хв;

у дні народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7, через рік почергово (один рік з батьком, наступний - з матір`ю).

Зобов`язано ОСОБА_2 передавати дитину та забезпечувати ОСОБА_1 побачення з його дочкою ОСОБА_4 .

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 виконувати визначений ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до початку навчання дитини в шкільному закладі:

перші та треті вихідні місяця з можливістю залишення дитини на ніч за фактичним місцем проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 , починаючи з 10 год 00 хв першої та третьої суботи місяця до 18 год 00 хв першої та третьої неділі місяця;

другий та четвертий понеділок і четвер місяця з 17 год 00 хв до 20 го. 00 хв, біля місця проживання дитини;

у дні народження близьких родичів: батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; бабусі дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4; дідуся дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи з 09 год 00 хв до 18 год 00 хв;

у дні народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7, через рік почергово (один рік з батьком, наступний - з матір`ю).

У інший частині відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що між сторонами склались складні, напружені стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дочкою. Такі обставини підтверджуються як кількістю звернень сторін до правоохоронних органів щодо один одного, так і поясненнями, наданими сторонами під час розгляду цієї справи.

Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, приділяючи особливу увага найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, суд першої інстанції вважав правильним та справедливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції врахував, що позивач є фізично та психічно здоровою людиною, працює, що підтверджується довідками з місця роботи про доходи, в добровільному порядку готовий надавати матеріальну підтримку для дочки, тому немає підстав для позбавлення його права на спілкування з дочкою.

Відхиляючи доводи відповідачки про те, що спілкування з батьком завдає психологічний дискомфорт дитині, суд першої інстанції виходив із того, що, за результатами матеріалів справи емоційний стан дитини не обумовлений присутністю батька в її житті. Водночас особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтересів дитини.

Щодо застосованих до ОСОБА_1 заходів тимчасового обмеження прав (обмежувального припису) на підставі рішенням Кіровського районного суду м. Кропивницького від 09 серпня 2019 року у справі № 404/5203/19 терміном на 6 місяців суд першої інстанції зазначив, що ці заходи мають тимчасовий характер, на час розгляду справи припинені та не можуть свідчити про неправомірну чи негідну поведінку батька щодо дитини в цілому.

Додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача ОСОБА_1 обґрунтоване тим, що зазначені у заяві про ухвалення додаткового рішення обставини перешкоджають виконанню рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року, а також в подальшому можуть вплинути на реалізацію позивачем своїх прав, тоді як відповідно до статті 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та спілкуванні з нею.

Визначено такий спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкування з нею шляхом встановлення побачень з дочкою:

перші три місяці з дня набрання цим судовим рішенням законної сили - кожний четвер з 16:30 год до 17:30 год та кожну суботу з 15:00 год до 16:00 год, з урахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, забезпечення участі якого покласти на батька дитини.

Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити присутність малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проведення спільних побачень (контактів) з батьком дитини ОСОБА_1 у присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога.

Після спливу трьох місяців з дня набрання цим судовим рішенням законної сили зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити виконання такого графіка побачень батька з дочкою:

кожний четвер з 16:00 год до 19:00 год, з урахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

перша, третя субота місяця з 11:00 год до 17:00 год, з урахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_2 ;

у день народження дитини ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_7 кожного року з 15:00 год до 19:00 год, з врахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_2 .

Початок побачень батька з дочкою відбувається за місцем проживання дитини.

Зобов`язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про місце проживання дитини або зміну місця проживання дитини, якщо таке відбулось.

У іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Роз`яснено сторонам можливість звернення до суду з позовом про зміну порядку спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням вікових змін та особливостей формування соціальних і сімейних зв`язків дитини.

Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 527,07 грн у рахунок оплати судових витрат.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 316,72 грн у рахунок оплати судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, апеляційний суд, враховуючи встановлені обставини справи, не вважав за доцільне задовольнити вимоги позивача про надання йому можливості бачитися з дочкою з п`ятниці до понеділка, із залишенням дитини на ніч за фактичним місцем проживання батька, та спільно відпочивати з дочкою протягом двох тижнів двічі на рік за вибором батька дитини без присутності матері, як це вирішено судом першої інстанції, оскільки дочка сторін є малолітньою (5 років), у неї не було спілкування з батьком з 06 лютого 2019 року, а тому відновлення такого спілкування має відбуватись поступово у присутності людини, якій дитина довіряє - матері ОСОБА_2 . Апеляційний суд вважав, що проведення зустрічей, визначених судом першої інстанції, тобто без присутності матері, може негативно вплинути на психологічний стан дитини, оскільки між позивачем і дитиною немає сталого психологічного зв`язку, оскільки дитина тривалий час проживає з матір`ю та була позбавлена спілкування з батьком. Для налагодження довірливих стосунків між батьком і дитиною необхідний час, поки поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прихильності дочки до батька.

При цьому суд звернув увагу на те, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною не є перешкодою для підтримки зв`язків батька із дитиною в інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що немає необхідних умов, що визначені пунктом 1 частини першої статті 270 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення. Разом з тим за встановлених у цій справі обставин, з огляду на відмову в задоволенні позову в частині вимоги позивача щодо зобов`язання матері дитини ОСОБА_2 виконувати установлений графік побачень батька з дитиною, суд першої інстанції, задовольняючи указану вимогу у додатковому судовому рішенні, дійшов протилежного висновку, ніж у проголошеному (підписаному) основному рішенні, чим фактично змінив основне рішення суду від 28 липня 2020 року та порушив норми статті 270 ЦПК України щодо правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану відповідачу адвокатом Курлейко О. С., та розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт зі складання апеляційних скарг на основне та додаткове рішення суду першої інстанції, клопотання, відзиву на апеляційну скаргу позивача, ознайомлення з матеріалами справи, та участі адвоката у судовому засіданні, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 12 000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, з урахуванням їх складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом Курлейко О. С.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення.

23 серпня 2022 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, ОСОБА_1 просить постановити окрему ухвалу.

Аргументи учасників справ

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 821/1594/17, від 15 травня 2018 року у справі № 160/12268/19, від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17, від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 753/18670/15-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 686/2543/19, від 27 червня 2019 року у справі № 209/4197/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц, від 30 вересня 2021 року у справі № 176/1955/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 642/4985/19, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень

ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просила його касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року в частині предмета спору - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду щодо розподілу судових витрат, просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині третій статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Встановлені обставини справи

Суд встановив, що сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 квітня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 169, розірвано (справа № 758/15310/18).

Після припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин ОСОБА_2 разом з дочкою переїхали з м. Києва до м. Кропивницького, до квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності матері відповідачки. За цією адресою місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано з 08 липня 2019 року.

На праві приватної власності ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_4 . Місце проживання ОСОБА_2 за цією адресою було зареєстровано з 18 лютого 2019 року, знято з реєстрації місця проживання 08 липня 2019 року.

ОСОБА_1 постійно проживає в АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Дочка сторін у справі ОСОБА_4 дотепер проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Сторони надали характеристики з місця роботи, проживання, навчання, в яких надано оцінку ділових і моральних якостей батьків дитини.

Станом на 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (довідка Міністерства внутрішніх справ України серія ААА № 0468378).

Сторони не дійшли згоди щодо участі батька у спілкуванні з дитиною, яка проживає разом із матір`ю. Про це свідчать неодноразові звернення сторін у справі до правоохоронних органів та служб у справах дітей.

Сторони не заперечували, що батько дитини ОСОБА_1 тричі протягом періоду з грудня 2018 року до лютого 2019 року приїздив до м. Кропивницького, щоб відвідати дитину.

Конфліктна ситуація, що сталась під час зустрічей батька з дитиною, була предметом розгляду робочої комісії з питань координації дій щодо попередження насильства в сім`ї міської ради м. Кропивницького, а також підставою звернення ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , із заявою до суду про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2019 року, яке залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задоволено частково.

Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 з покладенням на нього терміном на 6 місяців таких заходів обмежувального припису:

заборонено ОСОБА_1 протягом 6 місяців наближатися на 100 метрів до місця реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 або місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 ;

заборонено ОСОБА_1 особисто та/або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, не відомому ОСОБА_1 та/або переслідувати їх, і в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

У іншій частині вимог заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 травня 2020 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року залишено без змін.

Згідно з висновком Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсного центру №1» міської ради м. Кропивницького щодо психологічного обстеження ОСОБА_7 від 18 липня 2019 року, у дитини спостерігаються ознаки стресу та стійка травма від пережитих подій. Категорично не рекомендовані контакти з батьком для уникнення подальшої психологічної травматизації та загострення стресу.

Відповідно до висновку психолога психологічної майстерні «Інсайт» щодо психологічного обстеження ОСОБА_7 від 06 грудня 2018 року та від 07 лютого 2019 року у поведінці дитини, її взаємодії з оточуючими та грі спостерігаються ознаки стресу. Категорично не рекомендовані контакти з батьком для уникнення подальшої психологічної травматизації та загострення стресу.

З витягів з протоколів від 17 січня 2019 року № 1, від 21 лютого 2019 року № 2 вбачається, що комісія з питань координації дій щодо попередження насильства в сім`ї міської ради м. Кропивницького розглядала заяви постраждалої ОСОБА_2 про факти домашнього насильства щодо неї і малолітньої дочки ОСОБА_7 з боку чоловіка ОСОБА_1 .

У висновку виконавчого комітету міської ради м. Кропивницького вказано, що батько під час відвідування дочки у м. Кропивницькому поводив себе агресивно, за результатами його поведінки відкрито кримінальне провадження. Така поведінка негативно впливає на психологічний стан дівчинки, що підтверджує висновок психологічного обстеження дитини від 07 лютого 2019 року.

04 грудня 2018 року за запитом матері ОСОБА_2 проводилось психологічне обстеження ОСОБА_7 у формі спостереження за дитиною у присутності матері з метою встановлення психологічного стану дитини після того, як батько ОСОБА_1 01 грудня 2018 року, близько 22:00 год, намагався силоміць забрати дитину з дому. Спираючись на дані дослідження, кандидат психологічних наук ОСОБА_8 зробила висновок, що у поведінці дитини, її взаємодії з оточуючими та грі спостерігаються ознаки стресу. Рекомендовано для дитини спокійний режим, стабільне оточення, дотримання режиму дня, регулярні заняття із сенсорної інтеграції для нормалізації психологічного стану, консультація з дитячим неврологом. До повного відновлення дитини у термін щонайменше 2 місяці категоричне не бажане розлучення з мамою.

Також психолог ОСОБА_8 провела психологічне обстеження дитини ОСОБА_7 з метою визначення психоемоційного стану, особливостей дитячо-батьківських відносин та у зв`язку з розглядом справи щодо визначення місця проживання дитини, з наданням висновку від 07 лютого 2019 року.

Діагностика психологічного стану дитини та особливостей взаємин з мамою показала, що дитина знаходилась у стані збудження, не могла зосередитись на грі навіть у межах вікових норм. Плакала, кидалась іграшками, розсипала манну крупу з пісочниці. Під час консультації спостерігався випадок денного енурезу. У руках і ногах дитини спостерігається напруженість, м`язовий тонус підвищений. Дитина погано реагує на звернення до неї психолога, контакт очима відсутній. Гра складалась з однотипних дій. Мова дитини знаходиться на дофонемній стадії та включає в себе лише декілька складів. У дівчинки спостерігається тісний контакт та прив`язаність до матері, вона звертається до неї за допомогою, притискається. Коли у зверненні до дитини вимовлялось слово «батько», дівчинка починала плакати.

Спираючись на дані дослідження, психолог зробила висновок, що у поведінці дитини під час взаємодії з оточуючими та грі спостерігаються ознаки стресу.

За висновками та рекомендаціями психолога, для дитини рекомендований спокійний режим, стабільне оточення, дотримання режиму дня.

Враховуючи надійну прив`язаність до матері, дитині рекомендовано перебувати з матір`ю.

Категорично не рекомендовані контакти з батьком для уникнення подальшої психологічної травматизації та загострення стресу.

Рекомендовані регулярні заняття із сенсорної інтеграції для нормалізації психологічного стану.

Відповідно до висновку від 02 жовтня 2019 року № 4865/49-05-24 комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького вважала недоцільним визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_7 та спілкуванні з нею, враховуючи встановлені заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 на підставі судового рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 серпня 2019 року у справі № 404/5203/19.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 вказаної Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54), і, з метою дотримання такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, враховуючи встановлені обставини справи, дійшов правильного висновку стосовно недоцільності задоволення вимоги позивача про надання йому можливості бачитися з дочкою у період з п`ятниці до понеділка, із залишенням дитини на ніч за фактичним місцем проживання батька, та про спільний відпочинок з дочкою протягом двох тижнів двічі на рік за вибором батька дитини без присутності матері, як це вирішено судом першої інстанції, оскільки дочка сторін є малолітньою (5 років), вона не спілкувалася з батьком з 06 лютого 2019 року, а тому відновлення такого спілкування має відбуватись поступово у присутності людини, якій дитина довіряє, - її матері.

Встановлюючи порядок побачень батька із дочкою, врахувавши інтереси малолітньої дитини, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне та стабільне бажання батька брати участь у вихованні своєї малолітньої дочки та спілкуванні з нею, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, відсутність обставин, які могли б бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дитиною, необхідність їхнього спілкування як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, зміст заявлених позовних вимог, відвідування дитиною садочка, апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про можливість визначення порядку періодичних побачень батька з дитиною у присутності матері та психолога, оскільки проведення зустрічей без присутності матері може негативно вплинути на психологічний стан дитини, тому що між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок, дитина тривалий час проживає з матір`ю та була позбавлена спілкування з батьком. Для налагодження довірливих стосунків між батьком і дитиною необхідний час, щоб поступово налагодити спілкування та сформувати емоційну прихильність дочки до батька.

Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, врахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а також інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини та її розпорядок дня, апеляційний суд дійшов правильних висновків про встановлення саме такого способу та порядку участі ОСОБА_1 у вихованні дочки, входячи передусім із якнайкращих інтересів дитини.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками суду, адже встановлений спосіб участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею повністю відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, забезпечуватиме участь батька у процесі виховання дитини.

Здебільшого потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати сукупність обставин конкретної справи.

Крім того, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.

Щодо розподілу судових витрат

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства

є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат

на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу,

що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову

та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Шпаковича В. В. в присудженому судом апеляційної інстанції розмірі (3 884,20 грн грн) є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Визначаючи розмір витрат на надану відповідачеві професійну допомогу адвокатом Курлейко О. С., апеляційний суд, керуючись вимогами закону та враховуючи висновки у зазначених вище постановах, дійшов правильного висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , до 12 000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом Курлейко О. С.

Постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, не суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилаються особи, що подали касаційні скарги, прийнята з дотриманням норм процесуального закону, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали

Касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про постановлення окремої ухвали стосовно судді Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г. О.

Заявник вважає, що указаний суддя, розглядаючи цю справу, порушив норми процесуального права.

Частиною десятою статті 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Верховний Суд не встановив порушень, які давали б підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі, тому клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 262, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська