Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 17 травня 2023 року

у справі № 320/8370/21

Адміністративна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів про оскарження претензій щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста

Фабула справи: ТОВ «АСПРА» звернулося до адміністративного суду з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу міської ради, в якому просило:

1. визнати протиправними дії відповідача стосовно формування претензії щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста;
2. визнати протиправною оскаржувану претензію;
3. зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій відносно ТОВ «АСПРА» по об`єкту нерухомості, направлених на отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Окружний адміністративний суд рішенням, яке залишене без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.

Мотивація касаційної скарги: товариство зазначає, що у відповідача не було законних підстав для формування претензії, оскільки внаслідок зміни правового регулювання, починаючи з 01 січня 2020 року у забудовників відсутній обов'язок укладати з органами місцевого самоврядування договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та відповідно перераховувати до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до пп. 5 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження, в тому числі, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Повноваження відповідача щодо формування претензії у випадку встановлення факту прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без наявності довідки про виконання умов пайової участі передбачені п. 6 рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415.

Колегія суддів звертає увагу, що формування та направлення претензії належить до досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності, що прямо передбачено ст. 222 ГК України, та є процесуальним правом учасників господарських правовідносин.

В контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що оспорюваними діями відповідачем запропоновано ТОВ «АСПРА» звернутися до Департаменту економіки та інвестицій щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі. У протилежному випадку, Департамент попередив про наявність у нього підстав для звернення до правоохоронних органів і суду з метою захисту прав територіальної громади.

Таким чином, укладення договору пайової участі та сплата коштів до місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури міста здійснюється забудовником на добровільних засадах, у іншому випадку, коли замовник будівництва не виконує покладених на нього державою обов`язків, Департамент економіки та інвестицій наділений правом звернутися з відповідним позовом (про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту та/або про стягнення заборгованості щодо сплати пайової участі) до суду господарської чи цивільної юрисдикції.

Своєю чергою, аналіз судової практики у спорах за участі Департаменту економіки та інвестицій та замовників будівництва, що виникають з питань укладення договорів пайової участі, а також стягнення заборгованості щодо сплати пайової участі свідчить, що судами одночасно надається правова оцінка обґрунтованості такої вимоги суб'єкта владних повноважень вимогам закону.

Висновки: сама по собі претензія не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, напряму не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для забудовника, а тому не може бути предметом спору.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Отже, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ключові слова: господарська юрисдикція, юрисдикційний спір, розмежування судових повноважень, умови здійснення забудови