ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа №320/8370/21

адміністративне провадження № К/990/4562/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 (головуючий суддя: Балаклицький А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 (головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р., судді: Грибан І.О., Лічевецький І.О.) у справі №320/8370/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСПРА» до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСПРА» (далі - ТОВ «АСПРА» або позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача стосовно формування претензії щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021;

визнати протиправною претензію Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021;

зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій відносно ТОВ «АСПРА» по об`єкту нерухомості - автозаправному комплексу, розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 2-Б, направлених на отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13.09.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення і закрити провадження у справі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.05.2020 ТОВ «АСПРА» отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113201421255 на об`єкт будівництва: «Будівництво автозаправного комплексу, СТО, мийки, автосалону та паркінгу на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі м. Києва».

12.04.2021 позивач отримав сертифікат №ІУ123210329373 про відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації на об`єкт будівництва згідно з проектом «Будівництво автозаправного комплексу, СТО, мийки, автосалону та паркінгу на проспекті Миколи Бажана у Дарницькому районі м. Києва».

Водночас у березні 2021 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) надіслав на адресу позивача претензію щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/08-1292 від 03.03.2021, у якій вимагав протягом 10 календарних днів з дня отримання цього листа звернутися до Департаменту економіки та інвестицій про укладення договору пайової участі.

У вказаній претензії відповідач також зазначив, що всі замовники будівництва, які отримали дозвільні документи на будівництво до 01.01.2021 та не сплатили пайову участь у строки, передбачені підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», зобов`язані сплатити пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Також відповідач попередив ТОВ «АСПРА» про те, що у разі ненадання документів, зазначених у претензії, Департамент вважатиме такі дії умисним ухиленням від укладення договору та сплати пайової участі, та буде мати підстави звернутися до правоохоронних органів і суду з метою захисту прав та інтересів територіальної громади м. Києва.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що у відповідача не було законних підстав для формування претензії, оскільки внаслідок зміни правового регулювання, починаючи з 01 січня 2020 року у забудовників відсутній обов`язок укладати з органами місцевого самоврядування договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та відповідно перераховувати до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що ним правомірно сформовано претензію щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, оскільки незважаючи на втрату чинності з 01.01.2020 статті 40 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), обов`язок позивача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, а також рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з січня 2020 року відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало позивача укладати з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації) відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва, оскільки стаття 40 Закону № 3038-VI, яка є підставою для укладення договору про пайову участь, на момент проведення будівництва автозаправного комплексу, втратила чинність внаслідок прийняття Закону України від 20.09.2019 №132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон №132-ІХ). Своєю чергою, пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, за позицією судів обох інстанцій, поширюється лише на тих забудовників (замовників будівництва), які до 01 січня 2020 року уклали договори про сплату пайової участі, але не здійснили відповідні платежі станом на 01 січня 2020 року.

Зважаючи на те, що позивачем розпочато будівництво після втрати чинності статтею 40 Закону № 3038-VI, то відповідно у позивача відсутній обов`язок укладати з органами місцевого самоврядування договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплачувати до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Києва.

Також на переконання судів обох інстанцій, обраний позивачем у спірному випадку спосіб захисту порушених права сприяє ефективному поновленню його в правах.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга відповідача насамперед обґрунтована тим, що цей спір не підлягає розгляду в судовому порядку, позаяк претензія не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень статті 19 КАС України, та відповідно не створює для позивача будь-яких юридичних наслідків. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Щодо суті спору, то скаржник наполягає на тому, що судові рішення прийняті без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі №904/2258/20 та Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2021 у справі №910/19088/20. Скаржник вважає, що втрата чинності статті 40 Закону № 3038-VI не припиняє обов`язок забудовників перераховувати протягом 2020 року кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

Предметом спору у цій справі є питання правомірності дій відповідача при формування претензії від №050/08-1292 від 03.03.2021 щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Відповідно до підпункту 5 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження, в тому числі, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Повноваження відповідача щодо формування претензії у випадку встановлення факту прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без наявності довідки про виконання умов пайової участі передбачені пунктом 6 рішення Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415.

Колегія суддів звертає увагу, що формування та направлення претензії належить до досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності, що прямо передбачено статтею 222 Господарського кодексу України, та є процесуальним правом учасників господарських правовідносин.

В контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що оспорюваними діями відповідачем запропоновано ТОВ «АСПРА» звернутися до Департаменту економіки та інвестицій щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі. У протилежному випадку, Департамент попередив про наявність у нього підстав для звернення до правоохоронних органів і суду з метою захисту прав територіальної громади м. Києва.

Таким чином, укладення договору пайової участі та сплата коштів до місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури м. Києва здійснюється забудовником на добровільних засадах, у іншому випадку, коли замовник будівництва не виконує покладених на нього державою обов`язків, Департамент економіки та інвестицій наділений правом звернутися з відповідним позовом (про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту та/або про стягнення заборгованості щодо сплати пайової участі) до суду господарської чи цивільної юрисдикції.

Своєю чергою, аналіз судової практики у спорах за участі Департаменту економіки та інвестицій та замовників будівництва, що виникають з питань укладення договорів пайової участі, а також стягнення заборгованості щодо сплати пайової участі свідчить, що судами одночасно надається правова оцінка обґрунтованості такої вимоги суб`єкта владних повноважень вимогам закону.

У той же час, сама по собі претензія не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, напряму не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для ТОВ «АСПРА», а тому не може бути предметом спору.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Одночасно поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.

Частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі №320/8370/21.

Закрити провадження у справі № 320/8370/21.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа