Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 березня 2023 року
у справі № 161/18237/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо звільнення від кримінальної відповідальності або покарання на підставі ст. 49 КК України у разі ухилення від досудового розслідування або суду
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст. 296 КК України (в редакції Закону №767-VII від 23.02.2014 року) до покарання у виді арешту строком на 45 діб.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання за вироком суду, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 1 місяць.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Чинна ч. 1 ст. 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Вказаними нормами встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення.
При цьому суд встановлює наявність певного обвинувачення, закінчення відповідних строків, і за таких умов зобов'язаний задовольнити клопотання сторони захисту про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 106 КК України (редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки давності: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку; 2) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину; 3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину; 4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 49 КК України (у редакції Закону № 2160-IX від 24 березня 2022 року) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років.
Однак, як убачається з матеріалів провадження, кримінальне правопорушення було вчинено неповнолітньою ОСОБА_7 18 червня 2018 року, строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності закінчився через два роки, тобто 17 червня 2020 року, а в розшук вона була оголошена лише 29 квітня 2022 року, тобто строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності в цьому кримінальному провадженні в ході його тривання не зупинявся.
Таким чином, місцевий суд, а також й апеляційний суд, повинні були переконатися, що строк давності притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального проступку сплив; строк давності притягнення ОСОБА_7 до відповідальності не зупинявся, й за наявності згоди обвинуваченої суд мав на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 106 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, з урахуванням апеляційним судом положень ст. 417 КПК України, закрити кримінальне провадження за ч. 1 ст. 296 КК України та звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
ВИСНОВКИ: у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК України, подовженого на період ухилення. Таке подовження може мати місце лише стосовно того строку давності, який триває на момент виникнення підстави для такого подовження, тобто на момент виникнення факту ухилення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави звільнення від кримінальної відповідальності, підстави звільнення від покарання, правила обчислення строків давності
