Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 29 березня 2023 року

у справі № 947/10464/21

Кримінальна юрисдикція

Щодо меж і підстав оскарження в апеляційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості

ФАБУЛА СПРАВИ

Вироком суду першої інстанції затверджено угоду про визнання винуватості між ОСОБА_24, з однієї сторони, та прокурором - з іншої. ОСОБА_24 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_24 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладенням відповідних обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції, яким затверджено угоду про визнання винуватості між ОСОБА_24 та прокурором у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_24, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК.

ОЦІНКА СУДУ

За змістом ч. 2 ст. 473 КПК наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу.

Послідовно забезпечуючи реалізацію засади диспозитивності, законодавець виділив в окремій нормі КПК особливості апеляційного оскарження судових рішень на підставі угод, що передбачає звуження меж вимог, які можуть ставити в апеляції суб'єкти оскарження.

Положеннями ч. 4 ст. 475 КПК встановлено, що вирок на підставі угоди може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 394 КПК передбачено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1. обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладання угоди;
2. прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно із ч. 4 ст. 469 КПК угода не може бути укладена.

Таким чином, законодавець створив процесуальні запобіжники від можливої недобросовісності та зловживання процесуальними правами прокурором, який з метою скасування вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може в апеляційній скарзі відмовитися від визнання обставин, які визнавалися ними під час судового провадження на підставі угоди. Імперативна вказівка у цій процесуальній нормі щодо виключного визначення підстав для оскарження відповідного судового рішення узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 473 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 473 КПК наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК.

Статтею 398 КПК передбачено, що, отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 КПК і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначав, що судом першої інстанції не було дотримано вимог ч. 1 ст. 75, ст. 45 КК, оскільки ОСОБА_24 не призначено міру покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкції ч. 1 ст. 369 КК без звільнення від його відбування за вчинення корупційного злочину, тобто неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість.

Також прокурор вважав, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону полягає у безпідставному та незаконному прийнятті рішення про затвердження угоди, оскільки, на думку апелянта, суд першої інстанції мав би перевірити угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим на її відповідність вимогам КПК і закону України про кримінальну відповідальність та відмовити у затвердженні угоди відповідно до положень п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК з підстав невідповідності узгодженого сторонами покарання вимогам ст. 45, ч. 1 ст. 75 КК.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним ОСОБА_24 в присутності захисника останнього укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних для цього кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 369 КК, який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину і погодився з юридичною оцінкою його дій.

Згідно із вказаною угодою про визнання винуватості сторони погодились на призначення ОСОБА_24 узгодженого покарання за ч. 1 ст. 369 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 2 роки та покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Таким чином, як правильно встановив апеляційний суд, за наведених обставин апеляційна скарга прокурора була подана на судове рішення з підстав, з яких воно не може бути оскарженим прокурором згідно з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК.

ВИСНОВКИ: відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК, зокрема, крім випадків оскарження прокурором вироку на підставі угоди про визнання винуватості з інших підстав, ніж призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, а також затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно із ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена (п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК).

Зазначений перелік меж і підстав, з яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено, є вичерпним.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: службові злочини, право на оскарження процесуальних рішень, предмет апеляційного оскарження, підстави звільнення від відбування покарання, провадження на підставі угод, корупційні правопорушення