Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 лютого 2019 року
у справі № 456/1181/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо складу злочину, передбаченого статтею 191 КК України
Фабула справи: вироком міськрайонного суду ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки. Ухвалою апеляційного суду цей вирок залишено без зміни. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за вироком міськрайонного суду у зв'язку із закінченням строків давності.
Мотивація касаційної скарги: захисник вказує на відсутність доказів, які доводять провину його підзахисного. Наголошує, що в судових рішеннях не встановленого жодного способу привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном, а також час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень. Стверджує, що в цьому кримінальному провадженні відсутні кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Вважає, що у матеріалах провадження відсутні дані про те, що ОСОБА_2 чуже майно ввірялося, або перебувало у його віданні, а тим більше було привласнене або розтрачене.
Правова позиція Верховного Суду: з об'єктивної сторони злочин, передбачений ст.191 КК України, має три форми вчинення: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Специфіка привласнення та розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем полягає у тому, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою.
Обов'язковими суб'єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
Висновки: ч. 2 ст.191 КК України встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.
