Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 456/1181/15-к
Провадження № 51-7858 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1201514030000002 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Козьова, Сколівського району, Львівської області, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
Вирішено питання про цивільний позов у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року цей вирок залишено без зміни.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року, у зв`язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він, працюючи директором ТОВ «Стрийське АТП», будучи розпорядником коштів товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, в 1-у півріччі 2009 року незаконно отримав та розтратив кошти в сумі 67501 грн.
Так, будучи директором ТОВ «Стрийське АТП», яке не було правонаступником ВАТ«Стрийське АТП-14609», що підтверджується статутом підприємства, ОСОБА_7 отримав з державного бюджету кошти субвенції по заборгованості перед ВАТ«Стрийське АТП-14609» за 2008 рік в сумі 67501 грн., відповідно до договору №1 від 14.01.2009 року про надання послуг та фінансування перевезення пасажирів пільгових категорій громадським автомобільним транспортом по Стрийському району Львівської області, які в подальшому привласнив та розтратив на потреби господарської діяльності товариства, чим спричинив збитки Управлінню праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник засудженого ставить питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів. Зазначає про відсутність доказів, які доводять провину його підзахисного. Наголошує, що в судових рішеннях не встановленого жодного способу привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном, а також час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень. Стверджує, що в даному кримінальному провадженні відсутні кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Вважає, що у матеріалах провадження відсутні дані про те, що ОСОБА_7 чуже майно ввірялося, або перебувало у його віданні, а тим більше було привласнене або розтрачене.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Засуджений та його захисник підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі з доповненнями і просили їх задовольнити.
Мотиви Суду
Частиною 1 статті 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту ст. 92 КПК України, вбачається, що обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно зі ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку, крім іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Проте вирок суду щодо ОСОБА_7 вказаним вище вимогам закону не відповідає.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_7 показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , висновком № 1001, довідкою № 4/10-661 від 09.04.2012 року та № 4/10-473 від 14.03.2012 року, довідкою, виданою ОСОБА_13 директором ТОВ «Стрийське АТП».
При цьому, під час розгляду провадження, ОСОБА_7 заперечував свою вину, повідомляв, що докази, які б підтверджували перерахування у 2009 році на рахунок ТОВ«Стрийське АТП» та отримання останнім коштів у сумі 67501 грн. відсутні. Зазначав, що його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину недоведена.
Разом із тим, показання свідків та документи, на які суд послався, як на докази доведення винуватості, не підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину.
Так, з об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України, має три форми вчинення: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України, з урахуванням кваліфікуючих ознак, за привласнення та розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Специфіка цієї форми полягає у тому, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою.
За змістом ч. 2 ст.191 КК України, у ній встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливихмотивів та відповідної мети.
Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
Разом із тим, із наведених доказів, не вбачається яким саме чином ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив та розтратив грошові кошти. Також, судом не зазначено форму умислу, мотиви злочину, а також за якими ознаками обвинуваченого віднесено до службових осіб, відповідно до займаної ним посади і його службових обов`язків.
Більше того, з перелічених доказів не вбачається, що грошові кошти в сумі 67501 грн. надійшли на рахунки ТОВСтрийське АПТ». Відсутні дані і про рух вказаних коштів по рахунках, з яких можна було б зробити висновок про їх привласнення та розтрату.
Не взято до уваги районним судом і те, що на виконання договору від 14.01.2009 року між Управлінням праці та ТОВ «Стрийське АТП», упродовж 2009року, цим управлінням відповідно до отриманої субвенції з державного бюджету на відшкодування витрат, понесених від перевезення пільгових категорій громадян, ТОВ«Стрийське АТП» профінансовано кошти в сумі 1074300 грн, заборгованість станом на 01.01.2010 року склала 183800 грн. Тобто, у 2009 році вказане товариство ще й недоотримало належні йому кошти на вищезазначену суму, а ОСОБА_7 визнано винуватим за незаконне привласнення та розтрату коштів саме в першому півріччі того ж року.
Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
При перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув уваги на порушення вимог закону, допущені районним судом, в загальних фразах вказав, що погоджується з рішенням суду першої інстанції, а тому ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого слід врахувати наведене, ретельно дослідити всі докази у провадженні та, в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд
ухвалив:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_14
