-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Ухвала суду 05.12.2019
Ухвала суду 23.07.2019
Ухвала суду 18.06.2019
Постанова 18.03.2019
Постанова
28.02.2019Постанова 18.12.2018
Ухвала суду 30.10.2018
Ухвала суду 23.10.2018
Ухвала суду 13.08.2018
Ухвала суду 22.05.2018
Ухвала суду 22.05.2018
Ухвала суду 26.12.2017
Ухвала суду 15.12.2017
Ухвала суду 22.11.2017
Ухвала суду 10.02.2017
Ухвала суду 24.11.2016
Ухвала суду 23.11.2016
Ухвала суду 23.11.2016
Ухвала суду 22.11.2016
Ухвала суду 22.11.2016
Ухвала суду 22.11.2016
Ухвала суду 31.10.2016
Ухвала суду 25.10.2016
Ухвала суду 09.06.2016
Ухвала суду 09.06.2016
Ухвала суду 09.06.2016
Ухвала суду 15.01.2016
Ухвала суду 06.01.2016
Ухвала суду 21.12.2015
Ухвала суду 30.10.2015
Вирок 12.05.2015
Ухвала суду 06.04.2015
Постанова 18.03.2015
Ухвала суду
Справа № 456/1181/15-к
Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 456/1181/15-к
Провадження № 51-7858 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1201514030000002 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Козьова, Сколівського району, Львівської області, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
Вирішено питання про цивільний позов у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року цей вирок залишено без зміни.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року, у зв`язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він, працюючи директором ТОВ «Стрийське АТП», будучи розпорядником коштів товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, в 1-у півріччі 2009 року незаконно отримав та розтратив кошти в сумі 67501 грн.
Так, будучи директором ТОВ «Стрийське АТП», яке не було правонаступником ВАТ«Стрийське АТП-14609», що підтверджується статутом підприємства, ОСОБА_7 отримав з державного бюджету кошти субвенції по заборгованості перед ВАТ«Стрийське АТП-14609» за 2008 рік в сумі 67501 грн., відповідно до договору №1 від 14.01.2009 року про надання послуг та фінансування перевезення пасажирів пільгових категорій громадським автомобільним транспортом по Стрийському району Львівської області, які в подальшому привласнив та розтратив на потреби господарської діяльності товариства, чим спричинив збитки Управлінню праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник засудженого ставить питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів. Зазначає про відсутність доказів, які доводять провину його підзахисного. Наголошує, що в судових рішеннях не встановленого жодного способу привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном, а також час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень. Стверджує, що в даному кримінальному провадженні відсутні кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Вважає, що у матеріалах провадження відсутні дані про те, що ОСОБА_7 чуже майно ввірялося, або перебувало у його віданні, а тим більше було привласнене або розтрачене.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Засуджений та його захисник підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі з доповненнями і просили їх задовольнити.
Мотиви Суду
Частиною 1 статті 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту ст. 92 КПК України, вбачається, що обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно зі ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку, крім іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Проте вирок суду щодо ОСОБА_7 вказаним вище вимогам закону не відповідає.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_7 показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , висновком № 1001, довідкою № 4/10-661 від 09.04.2012 року та № 4/10-473 від 14.03.2012 року, довідкою, виданою ОСОБА_13 директором ТОВ «Стрийське АТП».
При цьому, під час розгляду провадження, ОСОБА_7 заперечував свою вину, повідомляв, що докази, які б підтверджували перерахування у 2009 році на рахунок ТОВ«Стрийське АТП» та отримання останнім коштів у сумі 67501 грн. відсутні. Зазначав, що його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину недоведена.
Разом із тим, показання свідків та документи, на які суд послався, як на докази доведення винуватості, не підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину.
Так, з об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України, має три форми вчинення: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України, з урахуванням кваліфікуючих ознак, за привласнення та розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Специфіка цієї форми полягає у тому, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою.
За змістом ч. 2 ст.191 КК України, у ній встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливихмотивів та відповідної мети.
Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
Разом із тим, із наведених доказів, не вбачається яким саме чином ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив та розтратив грошові кошти. Також, судом не зазначено форму умислу, мотиви злочину, а також за якими ознаками обвинуваченого віднесено до службових осіб, відповідно до займаної ним посади і його службових обов`язків.
Більше того, з перелічених доказів не вбачається, що грошові кошти в сумі 67501 грн. надійшли на рахунки ТОВСтрийське АПТ». Відсутні дані і про рух вказаних коштів по рахунках, з яких можна було б зробити висновок про їх привласнення та розтрату.
Не взято до уваги районним судом і те, що на виконання договору від 14.01.2009 року між Управлінням праці та ТОВ «Стрийське АТП», упродовж 2009року, цим управлінням відповідно до отриманої субвенції з державного бюджету на відшкодування витрат, понесених від перевезення пільгових категорій громадян, ТОВ«Стрийське АТП» профінансовано кошти в сумі 1074300 грн, заборгованість станом на 01.01.2010 року склала 183800 грн. Тобто, у 2009 році вказане товариство ще й недоотримало належні йому кошти на вищезазначену суму, а ОСОБА_7 визнано винуватим за незаконне привласнення та розтрату коштів саме в першому півріччі того ж року.
Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
При перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув уваги на порушення вимог закону, допущені районним судом, в загальних фразах вказав, що погоджується з рішенням суду першої інстанції, а тому ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого слід врахувати наведене, ретельно дослідити всі докази у провадженні та, в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд
ухвалив:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_14
скопійовано
-
скопійовано
-
