Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 14 грудня 2022 року

у справі № 2-3887/2009

Цивільна юрисдикція

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження органам державної влади та органам місцевого самоврядування

ФАБУЛА СПРАВИ

У 2009 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до міського відділу регіональної філії Центру державного земельного кадастру, міського управління земельних ресурсів, у якій просила визнати за нею право власності на спадщину, що залишилася після смерті її батька - ОСОБА_2, а саме на земельну ділянку для будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку.

Мотивувала позов так: після смерті у 1996 році батька залишилася земельна ділянка, але не було заповіту; позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги, фактично прийняла спадщину, оскільки обробляла земельну ділянку ще за життя батька та після його смерті, однак спадщину у встановленому законом порядку не оформила.

Суд першої інстанції ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив.

У 2018 році апеляційну скаргу подала міська рада, яка не брала участі у розгляді справи, не знала про цей судовий процес і стверджувала про порушення права власності територіальної громади на земельну ділянку внаслідок визнання такого права за позивачкою.

Апеляційний суд постановив ухвалу, на підставі якої поновив міській раді строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження.

Також апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.

ОЦІНКА СУДУ

Чи міг апеляційний суд поновити міській раді, яка подала у 2018 році апеляційну скаргу як представник територіальної громади (власника земельної ділянки), що не була залученою до участі у справі, строк на оскарження рішення суду першої інстанції, ухваленого у 2009 році?

ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.

Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним до судових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII.

Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.

Частина перша та третя статті 294 ЦПК України у редакції, чинній із 1 вересня 2005 року до 2 серпня 2010 року включно, передбачали такі правила: заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження; заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

3 серпня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI. Згідно з цим законом статтю 294 ЦПК України викладено у новій редакції. Зокрема, у частинах першій і третій статті 294 ЦПК України були передбачені такі правила: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша; була чинною до 14 грудня 2017 року включно); апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина третя; була чинною до 14 січня 2012 року включно).

15 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-VI від 20 грудня 2011 року (далі - Закон № 4176-VI). Згідно з цим Законом частину третю статті 294 ЦПК України було виключено, а частину третю статті 297 ЦПК України - викладено у новій редакції, яка діяла до 14 грудня 2017 року включно. Зокрема, в абзаці третьому частини третьої цієї статті у редакції Закону № 4176-VI було передбачено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

У цій справі суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову 7 серпня 2009 року, тобто задовго до набрання чинності Законом № 4176-VI, правила якого щодо строку апеляційного оскарження діяли до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Тільки 3 вересня 2018 року, тобто після набрання чинності Законом № 2147-VIII, представник міськради, яка не брала участі у справі, ознайомився з матеріалами справи й отримав копію рішення суду, а 2 жовтня того ж року міськрада подала апеляційну скаргу на це рішення. 29 липня 2019 року суддя апеляційного суду поновила міськраді строк на апеляційне оскарження та відкрила апеляційне провадження, правильно вважаючи, що абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VI у такій ситуації є незастосовним.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-V стосувався випадків, коли після спливу присічного строку рішення суду першої інстанції оскаржила сторона спору, від імені якої у спірних правовідносинах діяв орган державної влади чи місцевого самоврядування, якщо така сторона брала участь у справі та була належно повідомленою про її розгляд.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах

Зазначені висновки актуальні і щодо участі у цивільних правовідносинах і у судовому процесі територіальної громади.

Отже, перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення від 2009 року для територіальної громади розпочався згідно з матеріалами справи з моменту отримання копії цього рішення 2018 року. А 2018 року міська рада подала таку скаргу. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано поновив їй строк на апеляційне оскарження з метою захисту прав та інтересів територіальної громади.

ВИСНОВКИ: позивачка вважала поновлення строку на апеляційне оскарження безпідставним, бо, на її думку, право на таке оскарження припинилось зі спливом преклюзивного строку, а подальша зміна процесуального закону не означала відновлення можливості для подання апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду з наведеним доводом касаційної скарги не погоджується та зауважує, що припис абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VI є незастосовним. Він був відсутнім на час ухвалення рішення суду першої інстанції, а міськрада, яка діє як представник територіальної громади, що не була залученою до участі у справі, подала апеляційну скаргу після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VIII), який набрав чинності 15 грудня 2017 року. Тоді як відповідний преклюзивний однорічний строк поширюється за умови залучення до участі у справі та належного повідомлення про її розгляд. Крім того, відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок спадкування, преклюзивні строки, захист майнових інтересів територіальної громади, підстави поновлення процесуального строку, суб'єкти права на апеляційне оскарження