Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 18 січня 2023 року

у справі № 170/129/21

Цивільна юрисдикція

Щодо повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи у випадку направлення справи за підсудністю

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Сімпл Мані», ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання договору факторингу частково недійсним та просив витребувати у відповідачів оригінали примірників договору факторингу, акта приймання-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному виді за договором факторингу та витягом з Реєстру боржників до договору факторингу, оглянути взаємопов`язану справу.

Ухвалою районного суду відповідно до вимог статті 27, пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України цивільну справу направлено за підсудністю до районного суду міста.

Ухвалою районний суд міста вказану позовну заяву залишив без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, оскільки при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не додержано вимог до позовної заяви, викладених у статтях 95, 175 - 177 ЦПК України. А саме - ним не надано належним чином засвідчені копії документів, що додаються до позовної заяви, для суду та інших учасників справи і не сплачено судовий збір за реквізитами для сплати судового збору за подання заяв до районного суду міста.

ОСОБА_1 подав до районного суду міста заяву про усунення недоліків, до якої додав засвідчені ним копії договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту з розрахунком платежів (пункт 1 додатків), а також незасвідчені копії (скопійовані із засвідчених копій) інших додатків (пункти 2-4 додатків). У заяві просив відкрити провадження у справі та вказував, що, подавши позов до районного суду, він сплатив судовий збір за платіжними реквізитами цього суду, а ні ЦПК України, ні Закон України «Про судовий збір» не передбачають повторної сплати судового збору, якщо він був сплачений при подачі позовної заяви. На думку ОСОБА_1 , визначальним є сам факт сплати судового збору, що підтверджується відповідними документами та надходженням суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою районного суду міста вказану позовну заяву повернуто як неподану згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України.

Постановою апеляційного суду ухвалу районного суду міста залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

На розгляд Великої Палати Верховного Суду поставлене питання: чи має суд право вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи з урахуванням того, що позивач не позбавлений можливості повернути помилково сплачений судовий збір, у зв'язку з порушенням правил підсудності, на підставі абзацу 1 пункту 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Держава ставить сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви в суд.

Позивач (заявник, скаржник) виконує свій обов`язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України.

Однак суд може й не погодитись з вибором позивачем підсудності справи, в такому випадку він повинен передати справу на розгляд іншому суду (стаття 31 ЦПК України) та самостійно направити у цей суд матеріали справи. При цьому виправданим є таке направлення до початку здійснення будь-яких інших процесуальних дій, у тому числі в частині перевірки дотримання вимог процесуального закону до форми та змісту позовної заяви та доданих до неї додатків.

Вичерпний перелік вимог до позовної заяви визначений статтями 175-177 ЦПК України. У частині четвертій статті 177 ЦПК України зазначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить про те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.

Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, враховуються по кожному суду, за їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України), а ДСА України - перед Державною службою статистики України (наказ Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2012 року № 172 (зі змінами) у редакції наказу ДСА України від 04 листопада 2022 року № 404).

Однак це також не означає, що суди як органи судової влади, що здійснюють функції правосуддя, є автономними у цій своїй діяльності, оскільки кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу.

ВИСНОВКИ: немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

Виходячи з термінології Порядку № 787 кошти судового збору, що сплачені позивачем на рахунок певного суду, вважаючи, що справа підсудна саме цьому суду, не відносяться до коштів, які повертаються на підставі цього порядку, за винятком випадків, коли судовий збір на рахунок суду, що передав справу за підсудністю до іншого суду, сплачено у більшому розмірі, а саме у розмірі, що перевищує розмір судового збору, встановленого законом.

Отже, судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок справляння судового збору, судові витрати, наслідки зміни підсудності, право на доступ до суду