Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 02 лютого 2023 року

у справі № 915/606/21[1]

Господарська юрисдикція

Щодо чинників, від яких не залежить критерій співмірності адвокатських витрат

ФАБУЛА СПРАВИ

У справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Аграрленд" про стягнення невиплаченої суми дивідендів у розмірі 1 463 550,00 грн, відповідач - ТОВ «Аграрленд» звернувся до господарського суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цій справі, в якій просив стягнути з позивача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Господарський суд додатковим рішенням заяву ТОВ «Аграрленд» про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнив частково.

Апеляційний господарський суд постановою скасував додаткове рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ «Аграрленд» б/н від 03 грудня 2021 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 45 000,00 грн та задовольнив заяву відповідача у цій частині. В іншій частині додаткове рішення господарського суду залишив без змін. Також суд виклав резолютивну частину рішення в інші редакції, за змістом якої заяву ТОВ «Аграрленд» про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнив у повному обсязі: стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аграрленд» 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 270,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

ОЦІНКА СУДУ

Частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України стосується такого критерію оцінки розміру витрат на оплату послуг адвоката як співмірність. За змістом цієї норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

ВИСНОВКИ: досвід та кваліфікація адвоката не визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України чинниками, від яких залежить критерій співмірності.

З огляду на викладене, посилання позивача на наявність у адвоката відповідача чотирирічного стажу адвокатської роботи не свідчать про те, що цей адвокат, який відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» для отримання права на здійснення адвокатської діяльності склав кваліфікаційний іспит, пройшов стажування, склав присягу адвоката України та отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має незначний та / або недостатній досвід та кваліфікацію адвоката.

Доводи позивача щодо недостатності у адвоката відповідача досвіду і кваліфікації не підкріплені жодним доказом, є його власною суб'єктивною думкою та фактично є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: корпоративні спори, компенсація судових витрат, стягнення витрат на адвоката, зміст договору про надання правничої допомоги, правила розподілу судових витрат, правовий статус адвоката, критерії оцінки розміру адвокатських витрат