Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 грудня 2022 року

у справі № 688/1852/21

Цивільна юрисдикція

Щодо юрисдикції спору за позовом військової частини про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої військовослужбовцем внаслідок вчинення ДТП

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах

від 18 листопада 2020 року у справі № 760/15085/18

від 08 червня 2022 року у справі № 559/2801/19

від 26 жовтня 2022 року у справі № 452/3423/19

ФАБУЛА СПРАВИ

Військова частина звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу.

Рішенням суду першої інстанції позов військової частини задоволено частково.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено військовій частині про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутись до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

ОЦІНКА СУДУ

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства справа з огляду лише на її суб'єктний склад.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

У цій справ суди попередніх інстанцій встановили той факт, що на час вчинення ДТП ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини, проходив службу за контрактом. МТСБУ в рахунок відшкодування заподіяної шкоди здійснило виплату потерпілому - ОСОБА_3, у розмірі 87 635,56 грн, а військова частина, у свою чергу, перерахувала на користь МТСБУ стягнуті за судовим рішенням грошові кошти. Тобто майнова шкода була відшкодована потерпілій особі за рахунок військової частини, яка й звернулася до суду із даним позовом до ОСОБА_1, про відшкодування завданої ним шкоди у порядку регресу.

Відшкодування шкоди з військової частини відбулося на підставі статті 1172 ЦК України, згідно з якою відповідальність за завдану працівником шкоду несе юридична особа. Право відшкодування такої шкоди у порядку регресу закріплено в цивільному законодавстві.

Правовідносини між сторонами у цій справі не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень й не стосуються оскарження дій останнього, а виникли з деліктного зобов`язання - внаслідок завдання шкоди.

У цій справі не підлягає доведенню оцінка правомірності дій особи військовослужбовця, тобто не підлягає вирішенню питання щодо правомірності прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби. Неправомірність дій особи, у тому числі, була предметом судової оцінки у господарській справі.

ВИСНОВКИ: предметом розгляду у цій справі є лише відшкодування шкоди в порядку регресу, тобто вирішення приватноправових відносин. Військовослужбовець, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони завдання шкоди особі.

З урахуванням наведеного, за своїм суб'єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. У цьому випадку той факт, що майнової шкоди завдано позивачеві - суб'єкту владних повноважень - під час проходження відповідачем служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави відшкодування шкоди, недоговірні зобов'язання, цивільна відповідальність військовослужбовців, критерії розмежування судової юрисдикції, цивільна юрисдикція, адміністративна юрисдикція