Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 листопада 2020 року

у справі № 753/11009/19

Цивільна юрисдикція

Щодо незастосування правила contra proferentem при тлумаченні правочину

ФАБУЛА СПРАВИ

ПрАТ «ФФ «Дарниця» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 254 488, 92 грн заборгованості за укладеним договором та трьох відсотків річних відповідно до положень статті 625 ЦК України у сумі 22 883, 17 грн.

Справа переглядалась судами першої та апеляційної інстанцій неодноразово.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов залишено без задоволення.

ОЦІНКА СУДУ

Тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У цій Верховний Суд дійшов висновку, що тлумачення пунктів 4, 5 договору можливо здійснити на першому рівні тлумачення, застосувавши загальноприйняті у період укладення договору купівлі-продажу значення термінів.

Суди першої та апеляційної інстанцій застосували до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14ц (провадження № 61-11сво17), відповідно до якого у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Варто врахувати, що у зазначеній постанові викладено правовий висновок щодо застосування статті 213 ЦК України у разі, якщо буквальне розуміння умов договору не дає можливості визначити дійсний зміст домовленості сторін. Проте у цій постанові не зроблено висновок про застосування правил статті 169 ЦК Української РСР. Постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ґрунтується на тому, що неможливо визначити зміст умов укладеного між сторонами договору, а не на тому, що така умова, на суті якої наполягав позивач, не відповідає правилам статті 169 ЦК Української РСР та статті 533 ЦК України.

Безумовно, ця справа є пов'язаною з цією правовою позицією, яка полягає у певному розумінні норми права, проте Суд не пов`язаний оцінкою обставин справи та вправі їм давати власну правову оцінку. Наведені висновки не містять такої правової позиції, яка є обов'язковою для цього суду під час вирішення описаного судового спору, оскільки у згаданій постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Складі Верховного Суду сформульовано правову позицію щодо застосування статті 213 ЦК України, зокрема змісту правила четвертого рівня тлумачення правочину з використанням тлумачення contra proferentem.

Натомість, колегія суддів під час розгляду цієї справи, виходячи з обставин, встановлених у ній судами, зробила висновок про можливість з'ясувати дійсну волю сторін на підставі буквального тлумачення укладеного правочину за правилами першого рівня тлумачення. Тобто використання першого рівня тлумачення правочину виключає необхідність застосування правил наступних рівнів його тлумачення, висновки про які викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Складі Верховного Суду.

ВИСНОВКИ: тлумачення умов договору можливе виходячи з буквального розуміння його умов з урахуванням соціально-економічних умов, а також усталеної практики цивільного обороту, що склалася в Україні станом на момент укладення договору купівлі-продажу. Таке тлумачення дає можливість визначити, щодо яких саме умов між сторонами досягнуто домовленість у договорі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи тлумачення правочину, порушення грошового зобов'язання, спори із замовниками будівництва