Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 14 грудня 2022 року

у справі № 904/1513/22

Господарська юрисдикція

Щодо неможливості суду заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин

ФАБУЛА СПРАВИ

ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулось до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Естейт Селлінг" про визнання недійсними односторонніх правочинів та розтлумачення змісту пункту 8.3 Договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг (зі змінами та доповненнями) та пункту 8.3 Договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг (зі змінами та доповненнями).

ПрАТ "СК "Інгосстрах" також подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 904/1513/22, яку обґрунтовувало тим, що відповідачем - 1 ще до подання позову вчинялись дії, спрямовані на неналежне виконання договорів доручення.

Ухвалою господарського суду заяву ПрАТ "СК "Інгосстрах" про забезпечення позову задоволено повністю.

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду про забезпечення позову скасовано.

ОЦІНКА СУДУ

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено господарськими судами заявник звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив, зокрема заборони АТ КБ "Приватбанк", його працівникам, а також будь-яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах" з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі договорів доручення, договору доручення №2 на виконання страхових агентських послуг; заборонити ТОВ "Естейт Селлінг" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі договорів доручення.

Водночас ПрАТ "СК "Інгосстрах", звертаючись з позовною заявою, просило суд, зокрема визнати недійсним односторонній правочин АТ КБ "Приватбанк" щодо розірвання договорів доручення на виконання страхових агентських послуг, укладених між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "СК "Інгосстрах" з моменту його підписання та визнати недійсним односторонній правочин ТОВ "Естейт Селлінг" щодо розірвання договору передоручення, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Естейт Селлінг".

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання забезпечення позову шляхом заборони здійснювати відповідачам будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах" з продажу страхових продуктів, які існують на підставі договорів доручення, є тотожними позовним вимогам про визнання недійсними листів про відмову від договорів доручення, оскільки припинення ділових відносин відбулося шляхом направлення відповідних листів, про недійсність яких зазначено у предметі позову. А тому вжиття таких заходів не відповідають вимогам статей 136, 137 ГПК України та не є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами.

ВИСНОВКИ: суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України.

Отже, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з продажу страхових продуктів, призводить до втручання в господарську діяльність відповідачів і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника у зв`язку з розірванням спірних договорів свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, умови забезпечення позову, підстави застосування заходів забезпечення позову