ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/1513/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосстрах", позивач, скаржник)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (колегія суддів: Верхогляд Т.А. (головуючий), судді: Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.)

у справі № 904/1513/22

за позовом ПрАТ "СК "Інгосстрах"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач - 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі - ТОВ "Естейт Селлінг", відповідач - 2)

про визнання недійсними односторонніх правочинів та розтлумачення змісту пункту 8.3 Договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями) та пункту 8.3 Договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями).

ВСТУП

Причиною звернення до суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову у справі.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулось до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Естейт Селлінг" про визнання недійсними односторонніх правочинів та розтлумачення змісту пункту 8.3 Договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями) та пункту 8.3 Договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями).

1.2. ПрАТ "СК "Інгосстрах" також подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 904/1513/22, яку обґрунтовувало тим, що відповідачем - 1 ще до подання позову вчинялись дії, спрямовані на неналежне виконання договорів доручення.

2. Короткий зміст ухвали про забезпечення позову та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 у справі № 904/1513/22 заяву ПрАТ "СК "Інгосстрах" про забезпечення позову задоволено повністю.

2.1.1. Заборонено АТ КБ "Приватбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д), його працівникам, а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах" (ідентифікаційний код юридичної особи 33248430, зареєстроване місцезнаходження: 49100, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, узвіз Кодацький, будинок 2) з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі Договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, Договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, в тому числі, але не виключно:

- ухилятися, перешкоджати (ускладнювати будь-яким чином), відмовляти клієнтам АТ КБ "Приватбанк" та іншим особам в укладанні нових договорів страхування, пролонгації, переукладення на нових умовах та внесення змін щодо існуючих договорів страхування договорів страхування від імені ПрАТ "СК "Інгосстрах";

- надавати страхувальникам ПрАТ "СК "Інгосстрах" менш сприятливі, ніж для інших клієнтів АТ КБ "Приватбанк", умови виконання договорів страхування та/або перешкоджати здійсненню страхових платежів, у тому числі, але не виключно, шляхом блокування списання страхових платежів в овердрафт з рахунків страхувальників та обмеження страхувальників у користуванні банківською послугою АТ КБ "Приватбанк" "Регулярний платіж", а також надавати клієнтам АТ КБ "Приватбанк" та іншим особам менш сприятливі умови для укладання договорів страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах", ніж надаються у випадках укладання договорів страхування з іншими страхувальниками;

- надавати пропозиції (у тому числі шляхом проведення телефонних переговорів, направлення будь-яких повідомлень) або іншим чином спонукати страхувальників ПрАТ "СК "Інгосстрах" до припинення здійснення страхових платежів на користь ПрАТ "СК "Інгосстрах" та/або до припинення договірних відносин за договорами страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах" іншим чином, а також до укладання договорів страхування з іншими страховиками.

2.1.2. Заборонено ТОВ "Естейт Селлінг" (ідентифікаційний код юридичної особи: 38529727, місцезнаходження юридичної особи: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32) вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі Договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, Договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, в тому числі, але не виключно: надавати пропозиції (у тому числі шляхом проведення телефонних переговорів, направлення будь-яких повідомлень) або іншим чином спонукати страхувальників ПрАТ "СК "Інгосстрах" до припинення здійснення страхових платежів на користь ПрАТ "СК "Інгосстрах" та/або до припинення договірних відносин за договорами страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах" іншим чином, а також до укладання договорів страхування з іншими страховиками.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 у справі №904/1513/22 про забезпечення позову скасовано.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ПрАТ "СК "Інгосстрах" просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі №904/1513/22 та залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022.

3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на частину другу статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що при ухвалені оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме норми статей 13, 15, 79, 136, 137, 210, 236 ГПК України.

3.2.1. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував встановлені обставини у рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2020 у справі №201/10958/20 щодо визнання незаконними рішення оформлені у вигляді Протоколу № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки від 16.10.2020 АТ КБ "ПриватБанк".

3.2.2. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №904/3212/18 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 щодо застосування статей 136, 137 ГПК України.

4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу.

4.1. АТ КБ "Приватбанк" 05.12.2022 на електронну адресу Касаційного господарського суду направило відзив на касаційну скаргу, який підписаний кваліфікованим та удосконаленими електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 06.12.2022. У поданому відзиві відповідач - 1 просив Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову залишити без змін.

4.2. Відзивів на касаційну скаргу від ТОВ "Естейт Селлінг" на адресу Верховного Суду не надходило.

5. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду заяви

5.1. Між позивачем та АТ КБ "Приватбанк" укладені договір доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 та договір доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, за якими АТ КБ "Приватбанк" зобов`язується від імені і за дорученням позивача здійснити частину його страхової діяльності за винагороду.

5.2. ПрАТ "СК "Інгосстрах" 07.06.2022 отримало від АТ КБ "Приватбанк" лист від 31.05.2022 №Е.38.0.0.0/4-220531/9392, де відповідач - 1, з посиланням на частину другу статті 1008 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункт 8.2 договорів, повідомив позивача про відмову від Договорів доручення № 1 та № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014.

5.3. ПрАТ "СК "Інгосстрах" 09.06.2022 отримало від ТОВ "Естейт Селлінг" лист, в якому зазначено, що керуючись частиною другою статті 1008 ЦК України, у зв`язку з відмовою та розірванням АТ КБ "Приватбанк" договорів доручення на виконання страхових агентських послуг, укладених з позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", ТОВ "Естейт Селлінг", як повірений повідомляє АТ КБ "Приватбанк" про односторонню відмову від Договору передоручення, укладеного 01.09.2016, у зв`язку із чим Договір передоручення від 01.09.2016, укладений між відповідачами припиняє свою дію в день припинення (спливу) строку дії останнього з вказаних договорів доручень, укладених АТ КБ "Приватбанк" з позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО".

5.4. ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулось до суду з позовними вимогами про:

- визнання недійсним одностороннього правочину АТ КБ "Приватбанк", що оформлений листом від 31.05.2022 №Е.38.0.0.0/4-220531/9392, щодо розірвання договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями), договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями), укладених між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "СК "Інгосстрах" з моменту його підписання;

- визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ "Естейт Селлінг", що оформлений листом від 09.06.2022, щодо розірвання договору передоручення від 01.09.2016, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Естейт Селлінг" з моменту його підписання;

- тлумачення змісту пункту 8.3 договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями) та пункту 8.3 договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями), укладених між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "СК "Інгосстрах".

5.4.1. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням АТ КБ "Приватбанк" зобов`язання згідно з договорами доручення № 1 та №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, за якими відповідач - 1 зобов`язується від імені і за дорученням позивача здійснити частину його страхової діяльності за винагороду. Та порушенням ТОВ "Естейт Селлінг" умов договору передоручення від 01.09.2016, укладеного за згоди позивача між відповідачами на підставі статей 240, 1005 ЦК України, яким частково передоручено відповідачу - 2 виконання обов`язків з надання інформаційно-консультаційних послуг клієнтам, з якими відповідач - 1 уклав договори на виконання договорів доручення № 1 та №2 від 03.01.2014.

5.4.2. Незаконні дії відповідачів щодо одностороннього припинення виконання умов договорів, а також незаконна бездіяльність відповідачів стосовно невиконання умов вищезазначених договорів доручень та договору передоручення, в тому числі неукладення нових договорів страхування, а також бездіяльності стосовно пролонгації, укладення на нових умовах, а також внесення змін до існуючих договорів страхування, грубо порушують права позивача, про що він зазначив у позовній заяві.

5.4.3. Також позивач вказував, що відповідач - 1 своїми діями фактично надає значні переваги акредитованим у АТ КБ "Приватбанк" страховим компаніям, адже пропонує клієнтам позивача укладати договори страхування з даними компаніями, всупереч інтересам позивача.

5.5. ПрАТ "СК "Інгосстрах" подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 904/1513/22, в якій просило:

1. Заборонити АТ КБ "Приватбанк", його працівникам, а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах" з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, договору доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, в тому числі, але не виключно:

- ухилятися, перешкоджати (ускладнювати будь-яким чином), відмовляти клієнтам АТ КБ "Приватбанк" та іншим особам в укладанні нових договорів страхування, пролонгації, переукладення на нових умовах та внесення змін щодо існуючих договорів страхування договорів страхування від імені ПрАТ "СК "Інгосстрах";

- надавати страхувальникам ПрАТ "СК "Інгосстрах" менш сприятливі, ніж для інших клієнтів АТ КБ "Приватбанк", умови виконання договорів страхування та/або перешкоджати здійсненню страхових платежів, у тому числі, але не виключно, шляхом блокування списання страхових платежів в овердрафт з рахунків страхувальників та обмеження страхувальників у користуванні банківською послугою АТ КБ "Приватбанк" "Регулярний платіж", а також надавати клієнтам АТ КБ "Приватбанк" та іншим особам менш сприятливі умови для укладання договорів страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах", ніж надаються у випадках укладання договорів страхування з іншими страхувальниками;

- надавати пропозиції (у тому числі шляхом проведення телефонних переговорів, направлення будь-яких повідомлень) або іншим чином спонукати страхувальників ПрАТ "СК "Інгосстрах" до припинення здійснення страхових платежів на користь ПрАТ "СК "Інгосстрах" та/або до припинення договірних відносин за договорами страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах" іншим чином, а також до укладання догорів страхування з іншими страховиками.

2. Заборонити ТОВ "Естейт Селлінг" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, в тому числі, але не виключно: надавати пропозиції (у тому числі шляхом проведення телефонних переговорів, направлення будь-яких повідомлень) або іншим чином спонукати страхувальників ПрАТ "СК "Інгосстрах" до припинення здійснення страхових платежів на користь ПрАТ "СК "Інгосстрах" та/або до припинення договірних відносин за договорами страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах" іншим чином, а також до укладання догорів страхування з іншими страховиками.

5.6. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що спосіб забезпечення позову, який просить позивач, відповідає заходам забезпечення позову, встановленим статтею 137 ГПК України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, не порушують права та законні інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

5.6.1. Крім того, суд вважав обґрунтованим застосування заходів забезпечення позову щодо усіх працівників АТ КБ "Приватбанк" і щодо усіх осіб, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", з огляду на неможливість на момент розгляду заяви про забезпечення позову встановлення конкретного кола працівників та осіб, що діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", що будуть здійснювати від імені АТ КБ "Приватбанк" дії, що забороняються даною ухвалою.

5.7. Центральний апеляційний суд, скасовуючи ухвалу про забезпечення позову суду першої інстанції, виходив з такого:

? вимоги позивача про забезпечення позову дублюють позовні вимоги та зводяться до заборони АТ КБ "ПриватБанк" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин АТ КБ "Приватбанк" з ПрАТ "СК "Інгосстрах";

? захід забезпечення позову шляхом заборони припинення ділових (договірних) відносин є тотожним позовним вимогам про визнання недійсними листів про відмову від договорів доручення, оскільки припинення ділових відносин відбулося шляхом направлення відповідних листів, про недійсність яких зазначено у предметі позову;

? суд не може заборонити АТ КБ "Приватбанк" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах", адже право, зокрема на припинення/розірвання відносин/договорів гарантовані Конституцією та законами України. Порядок зміни, розірвання договорів врегульовано статтею 651 ЦК України та статтею 188 Господарського Кодексу України (далі - ГК України). Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) є передбаченим способом захисту відповідно до статті 16 ЦК України. Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України;

? безпідставною є ухвала в частині заборони АТ КБ "Приватбанк" надавати пропозиції клієнтам до укладення договорів страхування з іншими страховиками;

? суд першої інстанції вирішив питання забезпечення позову на підставі неналежного та недопустимого доказу, а саме на підставі копії Витягу з Протоколу № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16.10.2020", оскільки будь-який внутрішній документ банку сам по собі не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), а тому на його підставі не можна стверджувати про порушення обов`язків перед такими контрагентами, що в даному випадку є предметом доказування;

? вжиті заходи забезпечення позову не є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №904/1513/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі №904/1513/22 за касаційною скаргою ПрАТ "СК "Інгосстрах" на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

6.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.12.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №904/1513/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Колос І.Б., Селіваненко В.П.

6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі №904/1513/22, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

7.2. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення в частині забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.

7.3. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

7.4. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

7.4.1. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

7.5. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.6. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

7.7. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

7.8. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

7.9. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

7.10. За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

7.11. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

7.12. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

7.13. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

7.14. Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.15. Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсними односторонніх правочинів та розтлумачення змісту договорів доручення.

7.15.1. Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.