Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 серпня 2022 року

у справі № 136/2075/19

Цивільна юрисдикція

Щодо належного відповідача у справі за позовом визнання відмови від прийняття спадщини недійсною

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася з позовом до приватного нотаріуса районного нотаріального округу, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина п'ята статті 1274 ЦК України).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України, в редакції чинній на момент вчинення оспорюваного правочину).

У статті 229 ЦК України наявні такі формулювання, як зокрема «прав та обов`язків сторін», «другій стороні». Тобто, законодавець допускає оспорювання на підставі статті 229 ЦК України переважно дво- та багатосторонніх правочинів. Однак це не виключає й можливість оспорювання односторонніх правочинів.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтею 229 ЦК України. За своєю сутністю відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином. Тому не виключається оспорювання такого одностороннього правочину у разі коли особа, яка відмовляється від прийняття спадщини, помилялась щодо його природи.

Помилка, яка істотним чином впливає на формування волі сторони правочину, повинна існувати на момент його вчинення. Схематично вплив обставин, які мають істотне значення можливо відобразити таким чином: «немає істотної помилки - відсутнє вчинення правочину». Незнання закону не включено до переліку помилок, яким надається істотне значення. Це по суті є відображенням ще римського принципу ignorantia juris nocet (з лат. - незнання закону шкодить).

ВИСНОВКИ: у справі за позовом особи, яка вчинила відмову від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом, про визнання недійсним такого одностороннього правочину як відмова від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом належним відповідачем є спадкоємець на користь якого вчинена відмова, а не нотаріус чи нотаріальна контора.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: учасники справи, порядок спадкування, порядок прийняття спадщини, наслідки відмови від прийняття спадщини, недійсність правочинів