Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 14 вересня 2022 року

у справі № 640/7728/20

Адміністративна юрисдикція

Щодо належного способу захисту порушених прав особи внаслідок застосування до неї санкцій

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства закордонних справ України (далі також - МЗС України), Кабінету Міністрів України (далі також - КМ України), за участю третіх осіб - Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, в якому просив:

1. визнати протиправною бездіяльність МЗС України, що полягає у невнесенні до КМ України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1 шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі також - РНБО України) «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до Порядку підготовки пропозицій КМ України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою КМ України від 30 листопада 2016 року № 888;
2. зобов`язати МЗС України внести до КМ України пропозиції про скасування санкцій щодо ОСОБА_1 шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення РНБО України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до Порядку підготовки пропозицій КМ України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, затвердженого постановою КМ України від 30 листопада 2016 року № 888;
3. визнати протиправною бездіяльність КМ України, що полягає у невнесенні до РНБО України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення РНБО України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»;
4. зобов'язати КМ України внести до РНБО України пропозиції про скасування щодо ОСОБА_1 санкцій шляхом виключення позиції 1601 з Додатку 1 рішення РНБО України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію відповідним Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

ОЦІНКА СУДУ

У цій справі позивач оскаржує бездіяльність МЗС України та КМ України, пов`язану з відсутністю ініціювання перед РНБО України пропозиції стосовно скасування санкцій застосованих до позивача та, відповідно, просить зобов'язати відповідачів ініціювати питання щодо скасування застосованих санкцій.

Законом № 1644-VII врегульовано чіткий порядок застосування санкцій, який передбачає такі етапи: 1) подання ініціатором, яким є МЗС України, пропозиції щодо застосування таких санкцій до КМ України; 2) внесення відповідної пропозиції КМ України на розгляд РНБО України; 3) прийняття РНБО України відповідного рішення; 4) введення такого рішення РНБО України в дію Указом Президента України.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку обґрунтованості застосування санкцій та фактично вирішено питання законності Указу Президента України, яким введено в дію рішення РНБО України щодо застосування до позивача санкцій, оскарження яких мало б здійснюватися у спеціальному порядку, визначеному частиною четвертою статті 22 КАС України.

У цій справі за відсутності відповідного рішення Верховного Суду, яке набрало законної сили, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО України в частині застосування санкцій до позивача, законність застосування таких санкцій не може бути предметом розгляду місцевого адміністративного суду.

Стосовно перевірки наявності підстав для подальшого збереження застосованих до позивача санкцій, слід звернути увагу на положення частини сьомої статті 5 Закону № 1644-VII, відповідно до якої рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

Водночас мета застосування санкцій визначена у приписах частини першої статті 1 Закону № 1644-VII, за змістом якої означає захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Отже, оцінка досягнення мети застосованих санкцій як підстави для їх скасування відноситься до дискреційних повноважень суб'єкта, який прийняв рішення про їх застосування.

Водночас, звернувшись до місцевого адміністративного суду, позивач обрав вищевказаний спосіб захисту порушеного права, не взявши до уваги приписи частини шостої статті 22 КАС України, в якому міститься спеціальний порядок оскарження дій та рішень суб'єктів владних повноважень.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

ВИСНОВКИ: визнаючи бездіяльність МЗС України та КМ України щодо невнесення пропозицій до РНБО України стосовно скасування санкцій застосованих до позивача та, відповідно, зобов`язавши відповідачів ініціювати питання щодо скасування застосованих санкцій, суди фактично не відновили порушені права позивача, оскільки остаточне рішення про скасування санкцій в силу частини сьомої статті 5 Закону № 1644-VII приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону що, насамперед, свідчить про неефективний спосіб захисту порушеного права.

У контексті обставин цієї справи, самі по собі вказана бездіяльність МЗС України та КМ України не є юридично значимими для спірних правовідносин, тому належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача внаслідок застосування до нього санкцій є саме оскарження відповідного Указу Президента України, яким введено в дію рішення РНБО України, відповідно до якого до позивача застосовано санкції.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: обмеження майнових прав, порядок застосування санкцій, компетенція КМУ, компетенція РНБО, право на ефективний засіб юридичного захисту, адміністративна юрисдикція