Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Рішенням

від 21 липня 2022 року

у справі № 9901/355/21

Адміністративна юрисдикція

Щодо необхідності перевірки зазначеної в анкеті кандидата на посаду судді інформації

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) з вимогами:

1. визнати незаконним і скасувати рішення ВРП про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду;
2. зобов'язати ВРП в місячний строк повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

ОЦІНКА СУДУ

Анкета кандидата на посаду судді - це затверджений ВККС України стандартизований за формою і змістом перелік запитань і тверджень (опитувальник), що є одним із інструментів проведення дослідження біографії особи для цілей добору суддів.

За формою і змістом питань анкета кандидата на посаду судді є відкритою, тобто у питаннях наведено родові ознаки відомостей, які має повідомити про себе кандидат, а конкретну відповідь кандидат має сформулювати самостійно, спираючись, зокрема на розділ, до якого поміщено питання, зміст основного та уточнюючих запитань, їхній взаємозв'язок з іншими питаннями певного розділу.

Таким чином, релевантність, точність та обсяг повідомленої кандидатом на посаду судді інформації не в останню чергу залежить від структури анкети, формулювання основного і додаткових питань, власного сприйняття запитань кандидатом на посаду судді, тлумачення ним окремих термінів або понять анкети.

Організаційні (процедурні) аспекти добору суддів мають важливе значення, але пов`язані з ними вимоги щодо змісту певних документів чи їх форми не можуть набувати абсолютного значення; їхнє застосування повинно спиратися на принцип пропорційності (складову принципу верховенства права), тобто оцінку відповідності між застосовуваним обмеженням і його метою.

Відсутність чітких, зрозумілих, передбачуваних критеріїв того, що необхідно вважати «помилкою» чи «неточністю» при заповненні анкети, а що є критичним дефектом - свідченням наміру приховати певну інформацію, надає ВРП надмірну дискрецію, яка призводить до можливості кваліфікувати певні недоліки, які можуть бути виправлені шляхом уточнення відповідних питань в межах процедури конкурсу, як обставину, що незалежно від важливості та суті неповідомленої інформації, без її оцінки, дозволяє припинити участь кандидата в процедурі добору.

Як убачається з оскаржуваного рішення, підставою для обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критерію доброчесності є ненадання ним у розділах 6, 8 анкет на посаду судді, що стосувалися притягнення до юридичної відповідальності, відомостей про порушення стосовно нього кримінальної справи та участь позивача у судових засіданнях (через представника) у межах цього кримінального провадження.

ВРП уважала, що, не зазначивши про такі обставини, позивач мав намір їх приховати, щоб вони не оцінювалися в процедурі конкурсу на зайняття посади судді.

Суд уважає, що негативна відповідь позивача на вказані запитання анкет у світлі вказаних обставин не давала ВРП підстав стверджувати, що позивач мав умисел приховати певну інформацію для отримання переваг під час конкурсу.

Таким чином, обставини, які, на думку ВРП, позивач намагався замовчати, були в певній мірі публічними. Пошук інформації про судові провадження, учасниками яких є судді/кандидати на посади в суддів, є звичайною практикою ВККС України і ВРП в процедурі добору суддів чи їхнього кваліфікаційного оцінювання у розрізі питання про доброчесність, у зв`язку з чим доводи відповідача про те, що позивач сподівався таким чином (не повідомивши про цю справу в анкеті), уникнути оцінки вказаних обставин, є непереконливими.

Посилання ВРП на те, що судові рішення до вказаного Реєстру вносяться в знеособленому форматі, що позбавляло пересічного користувача Реєстру отримати інформацію про конкретну особу, якої стосується те чи інше рішення, не спростовує того факту, що для ВККС України і ВРП таких перешкод не було. ВРП необгрунтовано пов`язує свою спроможність віднайти та оцінити те чи інше рішення суду із спроможністю пересічного користувача мати доступ до повних відомостей Реєстру судових рішень.

Суд також уважає, що умисне приховування учасником конкурсу певної інформації щодо себе може свідчити про його недоброчесність, якщо ця інформація є істотною і вона доводить порушення ним принципів моралі, добра і справедливості, порушення вагомих правил суспільного життя тощо.

ВИСНОВКИ: анкета кандидата на посаду судді не є єдиним засобом встановлення доброчесності кандидата на посаду судді і його відповідності вимогам професійної етики. Інформація, зазначена кандидатом на посаду судді в анкеті підлягає перевірці і саме на конкретних результатах перевірки має ґрунтуватися висновок ВККС України/ВРП про відповідність особи вимогам доброчесності та професійної етики.

Тому незазначення в анкеті певних відомостей, які ВРП вважала, що мають бути зазначені, через суб'єктивне тлумачення кандидатом на посаду судді змісту запитання анкети, окремих термінів і понять, що не було позбавлене об'єктивного та правового підґрунтя, не може бути самостійним свідченням наміру приховати певну інформацію.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура призначення суддів, процедура добору суддів, оскарження рішень ВРП, повноваження ВРП