РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2022 року

м. Київ

справа №9901/355/21

адміністративне провадження № П/9901/355/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Шевцової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волощука В.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Огнев`юк Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП) з вимогами:

- визнати незаконним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 05 серпня 2021 року №1786/0/15-21 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва;

- зобов`язати Вищу раду правосуддя в місячний строк повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

ІІ. Процесуальні дії у справі

2. Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2021 відкрито провадження в справі, витребувано докази, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомлення сторін на 28 жовтня 2021 року.

3. 06 жовтня 2021 року від ВРП на виконання вимог ухвали Суду від 16.09.2021 надійшли докази в справі.

4. 22 жовтня 2021 року від ВРП надійшов відзив на позовну заяву.

5. 26 жовтня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

6. Призначене на 28.10.2021 судове засідання не відбулося через відсутність повного складу колегії суддів.

7. Наступне судове засідання у справі призначено на 09 грудня 2021року.

8. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року вирішено забезпечити участь ВРП у судовому засіданні, призначеному на 09 грудня 2021 року, у режимі відеоконференції.

9. У судовому засіданні 09 грудня 2021 року Судом оголошено перерву до 20 січня 2022 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року вирішено забезпечити участь ВРП у судовому засіданні, призначеному на 20 січня 2022 року, у режимі відеоконференції.

11. У судовому засіданні 20 січня 2022 року Судом оголошено перерву до 03 березня 2022 року.

12. 01 березня від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03 березня 2022 року, у зв`язку з уведенням воєнного стану та неможливістю прибути в судове засідання.

13. Наступне судове засідання у справі призначено на 21 липня 2022 року.

14. У судовому засіданні 21 липня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2022 року.

ІІІ. Установлені судом фактичні обставини справи

15. Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС України) рішенням від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.

16. 10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС України із заявою про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.

17. За результатами складання кваліфікаційного іспиту рішенням ВККС України від 14 травня 2019 року №81/зп-19 ОСОБА_1 зараховано до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих господарських судів як кандидата, який набрав 193,5 балів (позиція №5 в рейтингу).

18. Рішенням ВККС України від 17 вересня 2019 року №624/дс-19 ОСОБА_1 допущено до участі в оголошеному ВККС України 09 серпня 2019 року конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих адміністративних та місцевих господарських судів.

19. Рішенням ВККС України від 01 жовтня 2019 року №180/зп-19 затверджено рейтинг кандидатів на посаду судді Господарського суду міста Києва, відповідно до якого позивач зайняв другу позицію в рейтингу на зайняття п`яти посад суддів зазначеного суду.

20. Рішенням ВККС України від 01 жовтня 2019 року №658/дс-19 до ВРП унесено рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва.

21. Рішенням ВРП від 05.09.2021 №1786/0/15-21 відмовлено у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва (т.1, а.с. 19-28).

22. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач зазначив, що встановив відомості, які не були предметом розгляду ВККС України та викликали обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з його призначенням на вказану посаду.

23. Так, під час ознайомлення із матеріалами досьє ОСОБА_1 відповідач установив, що на питання перше, друге розділу 8 «Відомості про притягнення до юридичної відповідальності» анкети кандидата на посаду судді, підписаної 10 травня 2017 року, а саме: «…Чи отримували Ви повістку, виклик до суду, чи були Ви арештовані, перебували під вартою»; «…Чи порушувалося стосовно Вас кримінальне провадження (кримінальна справа)» ОСОБА_1 дав відповідь «Ні» (т.1, а.с. 42).

24. Аналогічну відповідь «Ні» позивач дав на тотожні питання розділу 6 «Відомості про притягнення до юридичної відповідальності» анкети кандидата на посаду судді, підписаної 02.09.2019 (т.2, а.с. 62).

25. Водночас, як установлено ВРП, 18 травня 2007 року постановою старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу №02200700083 за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство) (далі - КК України).

26. Підставою для порушення кримінальної справи була заява ОСОБА_2 від 11 травня 2007 року про те, що помічник судді місцевого суду Малиновського району міста Одеси ОСОБА_1 вимагає в нього 300 доларів США за підготовку та видачу ухвали суду про зняття арешту з квартири, а також матеріали дослідчої перевірки, у ході якої, зокрема, відібрані пояснення у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , складені протоколи помітки та вручення грошей, огляду місця події.

27. Не погоджуючись з постановою слідчого про порушення кримінальної справи, ОСОБА_1 через свого захисника адвоката Лавренюка О.Ю. звернувся зі скаргою до суду.

28. Постановою судді Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року у справі №4-355/07 скаргу захисника Лавренюка О.Ю. задоволено, постанову старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року про порушення кримінальної справи №02200700083 стосовно ОСОБА_1 за ознаками частини першої статті 190 КК України скасовано; відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками частини першої статті 190 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину (на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України 1960 р.) та підстав для порушення кримінальної справи (на підставі статті 99 КПК України 1960 р.) (т.2, а.с. 21-23).

29. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року постанову Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року змінено шляхом виключення з неї посилання на пункт 2 статті 6 КПК України 1960 року. В іншій частині вказану постанову залишено без змін.

30. Переглядаючи постанову Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що всі докази, якими володіло слідство на момент порушення кримінальної справи, за виключенням пояснень заявника, викликають обґрунтований сумнів у їхній достовірності, у зв`язку з чим у слідства не було підстав для порушення кримінальної справи.

31. Стосовно викладених обставин позивач надавав ВРП письмові та усні пояснення, у яких указав, що зазначений інцидент 11 травня 2007 року мав відверто провокаційний характер та був спрямований проти судді, під керівництвом якого він у 2005-2006 роках проходив практику як студент Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

32. Щодо обставин порушення кримінальної справи позивач зазначив, що вони були предметом судового розгляду, за наслідками чого судами констатовано відсутність підстав для порушення кримінальної справи та скасовано відповідну постанову слідчого.

33. Позивач також доводив, що зміст відповідних питань розділу 8 анкети від 2017 року та розділу 6 анкети від 2019 року давали підстави вважати, що обов`язок повідомляти про кримінальну справу у нього виник би у разі відкриття і подальшого закриття кримінальної справи. У його ж випадку суди, посилаючись на статтю 99 КПК України 1960 року, констатували відсутність підстав для порушення кримінальної справи та прийняли рішення про відмову в її порушенні.

34. Щодо запитань анкет про отримання повісток/викликів до суду позивач пояснював, що безпосередню участь у розгляді скарги брав адвокат Лавренюк О.Ю., у зв`язку з чим позивач особисто повісток/викликів до суду не отримував і не володіє інформацією, чи отримував їх адвокат.

35. Оцінивши вказані обставини, пояснення позивача, ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що у кандидата на посаду судді, як і у будь-якого стороннього спостерігача, не може виникнути питання стосовно необхідності зазначення такої інформації [про порушення кримінальної справи], оскільки зі змісту пунктів 2 розділів 8 та 6 анкет убачається, що обов`язковому відображенню підлягає не тільки інформація про порушення стосовно особи кримінальної справи, а й інші дані щодо самого існування такого факту (відомості про зміст обвинувачення або/чи повідомлення про підозру з указанням відповідних статей КК України чи законодавства іншої держави, уповноваженого державного органу, який проводив дізнання, досудове розслідування, результати розгляду відповідних матеріалів, оскарження судових рішень, тощо).

36. ВРП також поставила під сумнів достовірність пояснень позивача щодо причин не повідомлення в анкетах про виклик до суду, указавши, що вони спростовуються змістом постанови Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року, у якій зазначено, що «В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, просив розглядати скарги без його присутності».

37. На переконання ВРП, неповідомлення ОСОБА_1 про факти порушення стосовно нього кримінальної справи за постановою слідчого та подальшого оскарження цієї постанови через захисника, про виклик його (його захисника) у відповідні судові засідання, свідчить про прояв ОСОБА_1 недоброчесної поведінки у процедурі конкурсу на зайняття посади судді, а саме про його намір приховати вказані обставини задля уникнення їхньої оцінки ВККС України.

38. Не погодившись з указаними мотивами та рішенням ВРП, позивач звернувся до суду.

ІV. Аргументи сторін

39. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, дискримінаційним і непропорційним з огляду на таке:

- висновок ВРП про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики ґрунтується на суб`єктивному припущенні умислу позивача на приховування від ВККС України/ВРП обставин порушення стосовно нього кримінальної справи з метою уникнення їхньої оцінки. Таке припущення суперечить презумпції невинуватості, за змістом якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь;

- висновок ВРП про умисел позивача приховати відомості про порушення стосовно нього кримінальної справи чи її оскарження спростовується тим, що: 1) відповідні судові рішення (постанова Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року, ухвала Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року) є публічними, їхній текст розміщено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень; 2) за першою вимогою члена ВРП Іванової Л.Б. позивачем були надані письмові пояснення щодо обставин порушення кримінальної справи та оскарження відповідної постанови слідчого;

- постановою Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року було задоволено скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року про порушення кримінальної справи та відмовлено у порушенні кримінальної справи відповідно до пункту 2 статті 6, статті 99 КПК України у редакції 1960 року. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року з постанови від 08 червня 2007 року виключено посилання на пункт 2 статті 6 КПК України; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

40. Посилаючись на вказані судові рішення та констатовані у них недоліки, позивач доводить, що в розумінні чинного на той час КПК України кримінальна справа є такою, що не порушувалася. Отже, позивач зазначає, що цілком обґрунтовано відповів «Ні» на питання анкет «Вкажіть, чи порушувалося стосовно Вас кримінальне провадження (кримінальна справа)»;

- позивач ніколи не отримував повісток, викликів до суду, ніколи не був арештований, ніколи не був узятий під варту, у зв`язку з чим не мав підстав давати ствердну відповідь на питання анкет «Вкажіть, чи отримували Ви повістку, виклик до суду, чи були Ви арештовані, взяті під варту (якщо так, зазначте деталі кожного такого випадку обсягом не більше 15 слів для кожного)». Позивачу також не відомо, чи сповіщав/викликав і яким чином (телефоном, повісткою, під особисту розписку) Приморський районний суд міста Одеси, Апеляційний суд Одеської області його захисника;

- у законі відсутні критерії доброчесності, що дає ВРП неконтрольовану свободу розсуду в питанні її оцінки;

- у практиці ВРП підходи в оцінках критеріїв доброчесності кандидатів на посади суддів та суддів разюче відрізняються: обставини, подібні до зазначених в оскаржуваному рішенні ВРП, у випадку, коли вони стосувалися діючих суддів, кваліфікувалися як помилка, дії неумисного характеру і не мали наслідком застосування дисциплінарного стягнення.

41. Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що:

- відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду достатньо обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики. При цьому сумнівом у значенні вказаної статті є невпевненість, відсутність внутрішнього переконання у членів ВРП щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, що ґрунтується на внутрішній оцінці членами ВРП сукупності обставин, що мають відношення до кандидата на посаду судді;

- повноваження ВРП стосовно оцінювання обставин, пов`язаних з кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей є дискреційними та належить до її виключних повноважень, у зв`язку з чим результати такої оцінки не можуть бути об`єктом судового контролю;

- неповідомлення в анкеті кандидата на посаду судді місцевого суду від 10 травня 2017 року та в анкеті кандидата на посаду судді від 02 вересня 2019 року відомостей про порушення кримінальної справи, оскарження рішення про порушення кримінальної справи та про виклик до суду в цій справі за обставин, коли такі порушення, оскарження, виклик мали місце і про них очевидно було відомо позивачеві, свідчить про прояв ним недоброчесної поведінки, а саме про його намір приховати вказані обставини задля уникнення їхньої оцінки ВККС України.

42. З урахування викладеного відповідач уважає, що передбачених чинним законодавством підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

43. У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача щодо меж свободи розсуду в питанні оцінки доброчесності кандидатів на посади суддів. Позивач зазначає, що дискреція відповідача в питанні оцінки доброчесності кандидата на посаду судді не може реалізовуватися в спосіб, що становить втручання у приватне життя чи порушувати принцип ефективного захисту прав та свобод.

44. Позивач повторив доводи стосовно того, що кримінальна справа, рішення про порушення якої скасовано з прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, вважається такою, що не порушувалася.

45. Позивач також зазначив, що ВРП поставила під сумнів його репутацію та доброчесність з однієї підстави - у зв`язку з наявністю постанови слідчого від 18 травня 2007 року, незаконність якої доведена в судовому порядку.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

46. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

47. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1798-VIII ВРП, зокрема, вносить подання про призначення судді на посаду.

48. Частинами першою-четвертою статті 36 Закону №1798-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП. ВРП ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд ВРП. На засіданні ВРП кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена ВРП, який визначений доповідачем у цій справі.

49. Відповідно до статті 37 Закону №1798-VIII рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП.

50. Засідання ВРП у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів ВРП.

51. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП.

52. Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

53. ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП в передбаченому законом порядку, якщо:

1) такі відомості не були предметом розгляду ВККС України;

2) ВККС України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.

54. Частиною дев`ятнадцятою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав:

1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням;

2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.

55. Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

56. Відповідно до частини двадцять першої статті 79 Закону №1402-VIII рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків.

VI. Оцінка Суду

57. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, суд, який переглядає рішення ВРП, не обмежений перевіркою формальних критеріїв, що визначені в частині двадцять першій статті 79 Закону №1402-VIII, оскільки забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та є визначеним статтею 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі №9901/869/18).

58. У пунктах 37, 38 постанови у справі №800/551/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, згідно з якими при наданні юридичної оцінки рішенню ВРП суд має повну юрисдикцію, яка не обмежується лише з`ясуванням наявності визначених Законом №1402-VIII формальних підстав для скасування такого рішення. Суд має також ретельно дослідити дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень пункту 3 частини дев`ятнадцятої статті 79 указаного Закону щодо вмотивованості такого рішення. Оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження. Такі висновки суду відповідають позиції Європейського суду з прав людини та усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

59. З огляду на зазначене, ураховуючи положення статті 55 Конституції України, і те, що вирішення спорів, які виникають за участю, зокрема ВРП, віднесено до юрисдикції адміністративного суду, під час розгляді цієї справи Суд не обмежується з`ясуванням лише визначених Законом №1402-VIII підстав для оскарження і скасування рішення цього органу державної влади, а вирішує справу з урахуванням загальних засад адміністративного судочинства як суд повної юрисдикції.

60. ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону №1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані нею в передбаченому законом порядку, якщо: такі відомості не були предметом розгляду ВККС України; ВККС України не дала належної оцінки таким відомостям у межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.

61. Суд зауважує, що Закони №1402-VIII та №1798-VIII не встановлюють, які саме підстави можуть бути використані для відмови внести подання про призначення на посаду судді.

62. З оцінки основних правил і мети положень пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону №1402-VIII можна презююмувати, що ці підстави повинні бути об`єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об`єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як особу, що не відповідає певним еталонним критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади. Інакше кажучи, це мають бути фактори, які не відповідають неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, не схвалюються на колективно підсвідомому рівні більшістю суспільства, практична реалізація яких (доброчесності чи професійної етики) забезпечується громадським осудом.

63. Як убачається з оскаржуваного рішення, підставою для обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критерію доброчесності є ненадання ним у розділах 6, 8 анкет на посаду судді, що стосувалися притягнення до юридичної відповідальності, відомостей про порушення стосовно нього у 2007 році кримінальної справи та участь позивача у судових засіданнях (через представника) у межах цього кримінального провадження.

64. ВРП уважала, що, не зазначивши про такі обставини, позивач мав намір їх приховати, щоб вони не оцінювалися в процедурі конкурсу на зайняття посади судді.

65. У контексті викладеного Суд зазначає, що в межах процедури добору позивач підписав дві анкети на посаду судді: першу - анкету на посаду судді місцевого суду - 10 травня 2017 року (далі - Анкета 2017 року), другу - анкету кандидата на посаду судді - 02 вересня 2019 року (далі - Анкета 2019 року).

66. Обидві анкети містили розділ «Відомості про притягнення до юридичної відповідальності», де кандидату пропонувалося надати відповіді на запитання, зокрема:

1) «Чи отримували Ви повістку, виклик до суду, чи були Ви арештовані, перебували під вартою (якщо так, зазначте деталі кожного такого випадку - не більше 15 слів для кожного)»;

2) «Чи порушувалося стосовно Вас кримінальне провадження (кримінальна справа) (якщо так, зазначте: 1) зміст пред`явленого обвинувачення або/чи повідомлення про підозру (за якими статтями Кримінального кодексу України (чи законодавства іншої держави); 2) уповноважений(і) державний(і) орган(и), який (які) проводив (проводили) дізнання, досудове розслідування; 3) результати розгляду відповідних матеріалів (справи): орган, який прийняв відповідний процесуальний документ, дату його прийняття; 4) оскарження судового рішення; 5) чи визнаєте Ви себе винним у вчиненні інкримінованого Вам діяння. Не більше 150 слів).

67. В обох анкетах на вказані запитання позивач відповів «Ні».

68. Судом з`ясовано, що постановою старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року стосовно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу №02200700083 за частиною першою статті 190 КК України (шахрайство).

69. Постановою судді Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року у справі №4-355/07 постанову старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року про порушення кримінальної справи №02200700083 стосовно ОСОБА_1 скасовано; відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину (на підставі пункту 2 статті 6 КПК України 1960 року) та підстав для порушення кримінальної справи (відповідно до статті 99 КПК України 1960 року).

70. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року постанову Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року змінено шляхом виключення з неї посилання на пункт 2 статті 6 КПК України 1960 року. В іншій частині вказану постанову залишено без змін.

71. Скасовуючи постанову старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року, суди виходили з того, що слідчі органи не мали приводів і підстав для порушення кримінальної справи. Зокрема, як зазначив Апеляційний суд Одеської області в ухвалі від 21 червня 2007 року, всі докази, якими володіло слідство на день порушення кримінальної справи, за виключенням пояснень заявника, викликають обґрунтовані сумніви в їхній достовірності.

72. Суд уважає, що негативна відповідь позивача на вказані запитання анкет у світлі вказаних обставин не давала ВРП підстав стверджувати, що позивач мав умисел приховати певну інформацію для отримання переваг під час конкурсу.

73. Суд зазначає, що анкета кандидата на посаду судді - це затверджений ВККС України стандартизований за формою і змістом перелік запитань і тверджень (опитувальник), що є одним із інструментів проведення дослідження біографії особи для цілей добору суддів.

74. За формою і змістом питань анкета кандидата на посаду судді є відкритою, тобто у питаннях наведено родові ознаки відомостей, які має повідомити про себе кандидат, а конкретну відповідь кандидат має сформулювати самостійно, спираючись, зокрема на розділ, до якого поміщено питання, зміст основного та уточнюючих запитань, їхній взаємозв`язок з іншими питаннями певного розділу.

75. Таким чином, релевантність, точність та обсяг повідомленої кандидатом на посаду судді інформації не в останню чергу залежить від структури анкети, формулювання основного і додаткових питань, власного сприйняття запитань кандидатом на посаду судді, тлумачення ним окремих термінів або понять анкети.

76. Суд зазначає, що позивач у письмових та усних поясненнях до ВРП виклав своє розуміння вказаних питань анкет і причин надання негативних відповідей на них, і ці пояснення не були позбавленими сенсу і не носили характеру очевидно надуманих, вигаданих постфактум для виправдання своїх недобросовісних намірів на приховання важливих обставин своєї біографії.

77. Так, позивач обґрунтовано зазначав, що КПК України 1960 року (частини п`ятнадцята, шістнадцята статті 236-8) наділяв суд повноваженнями здійснювати контроль за правильністю порушення кримінальної справи включно з повноваженнями приймати рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, якщо за наслідками перевірки приводів і підстав для порушення кримінальної справи, законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, виявиться, що кримінальна справа порушена необґрунтовано.

78. Правильними є доводи позивача про те, що скасована постановою Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року у справі №4-355/07 постанова старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року про порушення кримінальної справи №02200700083 є юридично недійсною і такою, що не породжує жодних правових наслідків від моменту її прийняття.

79. Неспростованими є доводи позивача про те, що він не отримував жодних повісток чи викликів до суду, пов`язаних із його арештом чи застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

80. Отже, Суд не виключає, що питання №1 і 2 розділу 8 Анкети 2017 року, розділу 6 Анкети 2019 року з огляду на їхні формулювання і акценті на тому, чи застосовувалися до кандидата конкретні заходи й обмеження кримінально-правового характеру (чи застосовувався арешт, тримання під вартою, чи пред`являлося обвчинувачення/повідомлялося про підозру, чи ухвалювався вирок), у поєднанні з тим, що позивач не набував статусу підозрюваного/обвинуваченого в кримінальному провадженні №02200700083, досудове розслідування в ньому по суті не проводилося, а за наслідками розгляду скарги позивача в порушенні кримінальної справи взагалі було відмовлено, могло створити у нього враження, що відповідь «Ні» на вказане питання буде точною і правильною.

81. Таким чином, незазначення в анкеті певних відомостей, які ВРП вважала, що мають бути зазначені, через суб`єктивне тлумачення кандидатом на посаду судді змісту запитання анкети, окремих термінів і понять, що не було позбавлене об`єктивного та правового підґрунтя, не може бути самостійним свідченням наміру приховати певну інформацію.

82. Суд зазначає, що організаційні (процедурні) аспекти добору суддів мають важливе значення, але пов`язані з ними вимоги щодо змісту певних документів чи їх форми не можуть набувати абсолютного значення; їхнє застосування повинно спиратися на принцип пропорційності (складову принципу верховенства права), тобто оцінку відповідності між застосовуваним обмеженням і його метою.

83. Відсутність чітких, зрозумілих, передбачуваних критеріїв того, що необхідно вважати «помилкою» чи «неточністю» при заповненні анкети, а що є критичним дефектом - свідченням наміру приховати певну інформацію, надає ВРП надмірну дискрецію, яка призводить до можливості кваліфікувати певні недоліки, які можуть бути виправлені шляхом уточнення відповідних питань в межах процедури конкурсу, як обставину, що незалежно від важливості та суті неповідомленої інформації, без її оцінки, дозволяє припинити участь кандидата в процедурі добору.

84. У контексті викладеного Суд зазначає, що анкета кандидата на посаду судді не є єдиним засобом встановлення доброчесності кандидата на посаду судді і його відповідності вимогам професійної етики. Інформація, зазначена кандидатом на посаду судді в анкеті підлягає перевірці і саме на конкретних результатах перевірки має ґрунтуватися висновок ВККС України/ВРП про відповідність особи вимогам доброчесності та професійної етики.

85. Суд зазначає, що інформація про оскарження позивачем постанови про порушення кримінальної справи не була недоступною для оцінки ВККС України чи ВРП у межах процедури добору суддів. Її отримання не вимагало від ВККС України чи ВРП вжиття заходів, не передбачених порядком проведення конкурсу.

86. Судом встановлено, що постанова Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року у справі №4-355/07 була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень ще 12 жовтня 2009 року. З оскаржуваного рішення ВРП випливає, що саме з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ВРП довідалася про постанову старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року та її оскарження й скасування.

87. Таким чином, обставини, які, на думку ВРП, позивач намагався замовчати, були в певній мірі публічними. Пошук інформації про судові провадження, учасниками яких є судді/кандидати на посади в суддів, є звичайною практикою ВККС України і ВРП в процедурі добору суддів чи їхнього кваліфікаційного оцінювання у розрізі питання про доброчесність, у зв`язку з чим доводи відповідача про те, що позивач сподівався таким чином (не повідомивши про цю справу в анкеті), уникнути оцінки вказаних обставин, є непереконливими.

88. Посилання ВРП на те, що судові рішення до вказаного Реєстру вносяться в знеособленому форматі, що позбавляло пересічного користувача Реєстру отримати інформацію про конкретну особу, якої стосується те чи інше рішення, не спростовує того факту, що для ВККС України і ВРП таких перешкод не було. ВРП необгрунтовано пов`язує свою спроможність віднайти та оцінити те чи інше рішення суду із спроможністю пересічного користувача мати доступ до повних відомостей Реєстру судових рішень.

89. Суд також уважає, що умисне приховування учасником конкурсу певної інформації щодо себе може свідчити про його недоброчесність, якщо ця інформація є істотною і вона доводить порушення ним принципів моралі, добра і справедливості, порушення вагомих правил суспільного життя тощо.

90. Водночас ВРП в оскаржуваному рішенні не вважала обставини, які, за її висновком, приховав позивач, як такі, що негативно характеризують його і свідчать про невідповідність позивача критерію доброчесності чи професійної етики.

91. Отже, прийняття відповідачем рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді через неповідомлення позивачем про обставини, відомості про які ВККС України/ВРП могла б отримати самостійно, не застосовуючи інструменти, що не передбачені звичайною процедурою конкурсу; відсутність у вказаних обставинах ознак, що дають підстави засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики є непропорційним і порушує баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

92. З урахуванням викладеного рішення ВРП від 05 серпня 2021 року №1786/0/15-21 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва не відповідає передбаченим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, є протиправним і має бути скасованим.

93. Вимоги позивача про зобов`язання ВРП повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про його призначення на посаду судді Господарського суду міста Києва як похідні від вимог про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 05 серпня 2021 року №1786/0/15-21 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

94. Водночас Суд уважає, що не можуть бути задоволені вимоги позивача про здійснення повторного розгляду вказаного питання саме в місячний строк та «з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні». Закони №1402-VIII та №1798-VIII не встановлюють конкретних строків розгляду питання про внесення Президентові України подання про призначення особи на посаду судді.

95. Суд також зазначає, що саме на ВРП покладено функцію формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, у зв`язку з чим Суд не може надавати ВРП вказівок щодо необхідності врахування чи неврахування будь-яких оцінок чи висновків. Проте вмотивованість висновків ВРП, підґрунтям для яких є ті чи інші судові рішення, може бути предметом судового контролю у разі оскарження особою відповідного рішення ВРП.

VІІ. Судові витрати

96. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

97. Під час звернення до суду позивач сплатив 908,00 грн судового збору. Докази понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

98. Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 262, 266 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

99. Позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

100. Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 05 серпня 2021 року №1786/0/15-21 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва».

101. Зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва.

102. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код 00013698; місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Студентська, 12-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.

103. Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

104. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

105. Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

106. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

107. Повний текст судового рішення складено 26 липня 2022 року.

Головуючий: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.В. Шевцова