Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 березня 2019 року
у справі № 183/262/17
Цивільна юрисдикція
Щодо неналежного виконання умов договору оренди землі
Фабула справи: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ про розірвання договору оренди земельної ділянки через виплату орендної плати без індексації, тобто у неповному обсязі. Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено. Постановою Апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: суд апеляційної інстанції на підставі встановлених судом першої інстанції обставин, досліджених доказів та їх оцінки, не досліджуючи інші докази, дійшов протилежного висновку, що несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі не є істотним порушенням умов договору лише через відсутність звернення позивача до відповідача із вимогами про проведення оранки, культивації присадибної земельної ділянки, а також щодо завезення соломи до його садиби. Зазначає, що підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до пункту «д» ч. 1 ст.і 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. У порушення умов вказаного договору, орендарем здійснювалася орендна плата лише у грошовій формі та з простроченням такої виплати, а орендна плата у частині оранки та/або культивації присадибної ділянки позивача й поставки 1 тонни соломи до садиби не здійснювалася, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором. Суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку, що систематична несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі (оранка, культивації присадибної земельної ділянки та поставка 1 тонни соломи до садиби орендодавця) не є істотними порушеннями умов договору через відсутність звернення позивача до відповідача із вимогами про їх виплату, оскільки такі звернення не передбачені умовами договору, у той час, як відповідач взяв на себе такі зобов`язання за договором, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Висновки: неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
