Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 січня 2022 року
у справі № 826/12838/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо співвідношення понять “передача” і “фільм” як складових програмної концепції мовлення
Фабула справи: ТОВ «Телестудія «Служба інформації» звернулось до суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про результати позапланової перевірки ТОВ «Телестудія «Служба інформації».
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю рішення відповідача, що полягає в невірному тлумаченні норм чинного законодавства у сфері телерадіомовлення під час його прийняття.
Рішенням окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство не містить чіткого розмежування між поняттями «фільм» та «передача», отже за рядом спільних ознак та їх співвідношенням такі слід вважати телерадіопередачами, що, в свою чергу, свідчить про порушення позивачем ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» та обґрунтованість рішення відповідача.
Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким визнано протиправним та скасовано рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про результати позапланової перевірки ТОВ «Телестудія «Служба інформації». При цьому апеляційний суд прийшов до висновку, що предмет позапланової перевірки дотримання вимог ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» стосується лише трансляції передач (телепередач) як окремого виду аудіовізуального твору, а не фільмів (анімаційних фільмів) при здійсненні моніторингу; поняття ж «передача» не включає в себе поняття «фільм».
Мотивація касаційної скарги: Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення зазначає, що передачі як складові програм, є інформаційними продуктами та як і фільми належать до категорії аудіовізуальних творів/продуктів. Поняття «фільм» включається до поняття «передача».
Правова позиція Верховного Суду: згідно із ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ліцензіати (крім супутникового мовлення) у проміжках часу між 07.00 та 23.00 зобов`язані дотримуватися таких пропорцій між українськими та іноземними передачами: передачі європейського виробництва, а також США та Канади повинні становити не менше 70 відсотків загального тижневого обсягу мовлення, у тому числі не менше 50 відсотків загального тижневого обсягу мовлення - передачі українського виробництва.
Ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» має назву «Програмна концепція мовлення телерадіоорганізації». Вказана норма визначає основні засади програмної концепції мовлення.
Згідно із ч. 2 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» програмна концепція мовлення телерадіоорганізації визначає, зокрема, мінімальну частку національного аудіовізуального продукту та максимальну частку аудіовізуальної продукції іноземного виробництва.
Зазначені норми права вказують на те, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення самостійно встановлює вимоги до програмної концепції мовлення телерадіоорганізації, проте у визначених Законом України «Про телебачення і радіомовлення» межах. Одними зі складових програмної концепції мовлення є граничні частки аудіовізуального продукту (продукції) національного та іноземного виробництва.
За своїм змістом ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» є нормою, яка визначає такі граничні частки.
Законом України «Про внесення зміни до ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо визначення передач європейського виробництва» від 17 травня 2016 року № 1364-VIII було внесено зміни до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Мета внесення змін до ч. 4 ст.і 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» обумовлена не необхідністю забезпечення певного рівня квот на власне передачі, як окремий інформаційний продукт, а необхідністю забезпечення квот на європейський продукт, європейські творчі роботи у цілому, а не за окремими видами аудіовізуальних творів/інформаційних продуктів.
Внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» зумовлене потребою у забезпеченні виконання Україною зобов'язань, передбачених ч. 1 ст. 10 Європейської конвенції про транскордонне телебачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Європейської конвенції про транскордонне телебачення від 09 вересня 1998 року кожна сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує в разі доцільності та відповідними засобами, щоб телемовник, який підпадає під юрисдикцію, приділяв більшу частину свого ефірного часу європейським роботам.
П. «е» ст. 2 Європейської конвенції про транскордонне телебачення від 09 вересня 1998 року передбачено, що «європейські аудіовізуальні роботи» означає творчі роботи, виробництво або спільне виробництво яких контролюється європейськими фізичними або юридичними особами.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Директиви Ради Європи 89/552/ЄС щодо координації відповідних положень, встановлених законодавчо, регуляторно або адміністративно країнами-учасниками (Європейської Конвенції про трансграничне телебачення) в сфері здійснення телевізійного мовлення (в редакції Директиви 97/36/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 червня 1997 року) під «європейськими творами» слід розуміти: а) твори, створені в Учасників; б) твори, створені в третіх європейських країнах, на які поширюється Європейська Конвенція про транскордонне телебаченні, якщо ці твори задовольняють умовами параграфа 2 цієї статті; в) твори, створені в інших європейських країнах, якщо вони задовольняють умовам параграфа 3 цієї статті.
З урахуванням наведеного вище мають застосовуватись положення ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не у вузькому значенні визначення «передача», а з урахуванням визначень Конвенції та Директиви ЄС, яке має застосовуватись у широкому значенні творчої роботи/продукту, аудіовізуальної твору, на що додатково вказують і вищезгадані положення ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 28 зазначеного Закону (щодо визначення у програмній концепції мовлення мінімальних та максимальних часток аудіовізуального продукту), тобто і з урахуванням фільмів.
Висновки: передачі, як складові програм, є інформаційними продуктами та як і фільми, належать до категорії аудіовізуальних творів/продуктів.
З огляду на викладене ч. 4 ст. 28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначає пропорції між українськими та іноземними передачами, у тому числі фільмами.
Ключові слова: моніторинг мовлення, формування програмної концепції мовлення, обов’язки телерадіоорганізації
