Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 17 лютого 2022 року

у справі № 9901/119/21

Адміністративна юрисдикція

Щодо права на отримання інформації в електронному вигляді

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому просив:

1. визнати протиправними дії ВРП щодо відмови у надсиланні йому запитуваних документів в електронному вигляді;
2. зобов`язати ВРП надати запитувані ним документи в електронному форматі безкоштовно.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням позов задовольнив.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

На виконання вказаних положень закону голова ВРП наказом від 29 січня 2020 року № 7/0/1-20 затвердив Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є ВРП.

Згідно з приміткою до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки встановлюється на дату копіювання або друку документів.

Вказані правові норми регулюють питання відшкодування витрат саме на копіювання та друк (що передбачає виготовлення паперових копій документів) та не передбачають обмеження права на отримання інформації в електронному вигляді, зокрема не передбачають встановлення плати за сканування копій документів.

ВИСНОВКИ: надання вже існуючої інформації в електронному вигляді не є створенням нової інформації, оскільки в цьому випадку йдеться про переведення вже існуючої у відповідача інформації в електронний вигляд, тобто надання інформації, яка вже існує та розпорядником якої є відповідач.

При цьому, у разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на свободу вираження поглядів, право на доступ до публічної інформації, безоплатність отримання інформації