Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Додатковою Постановою

від 19 липня 2022 року

у справі № 910/6807/21

Господарська юрисдикція

Щодо доказів на підтвердження витрат на правову допомогу

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові

від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18

ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» звернулося до господарського суду з позовом до АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення 800 000 доларів США банківського вкладу, 2 023 836,97 грн - 3% річних з простроченої суми.

Рішенням господарського суду позов задоволено.

Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк» на рішення судів попередніх інстанцій задовольнив частково.

До Верховного Суду від ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просив ухвалити додаткову постанову та стягнути з АТ «КБ «ПриватБанк» 40 000,00 грн компенсації вартості витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/6807/21.

ОЦІНКА СУДУ

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

ВИСНОВКИ: суд касаційної інстанції відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності акта приймання-передачі виконаних робіт, оскільки договором сторони погодили фіксований розмір вартості наданих послуг та крім того, подані позивачем документи дозволяють встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: розрахунок понесених витрат, допомога адвоката, покладення судових витрат на відповідача, надання адвокатських послуг, документальне підтвердження судових витрат, процедура розподілу судових витрат, оплата юридичних послуг, правнича допомога