Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 січня 2019 року
у справі № 524/7927/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо суб’єкта звернення з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Фабула справи: ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що вона є членом сім'ї наймача кімнати в гуртожитку, у якій зареєстрована та постійно проживає разом з малолітньою донькою. Наймач ОСОБА_4 зареєстрований за вказаною адресою, проте з 2006 року не проживає, жодним чином не піклується про утримання жилого приміщення, не сплачує комунальні послуги, які обраховуються з урахуванням його реєстрації, у зв'язку з чим на підставі вимог ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР просила визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Рішенням районного у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у позивача, яка є членом сім'ї наймача кімнати в гуртожитку, відсутні правові підстави для звернення з позовом про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням гуртожитку.
Рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення районного скасовано, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: міська рада зазначає, що спірне житло - кімната в гуртожитку, який перебуває у власності територіальної громади міста, тому позивач не може висувати вимоги про визнання відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, правові підстави для цього відсутні.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.
За правилами ст. 61 ЖК Української РСР житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення. Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень. Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.
При розгляді спорів, що не врегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Положення ЖК Української РСР не передбачають право наймача кімнати в гуртожитку та членів його сім'ї звертатись до суду з вимогами про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку, разом з тим положеннями ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, саме власник гуртожитку може звернутися до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в ньому.
Ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, суд повинен встановити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Висновки: у позивача, яка не є власником або наймачем, а є членом сім'ї наймача кімнати в гуртожитку, не виникло право на звернення до суду з позовом про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням в гуртожитку, яке перебуває у власності територіальної громади міста.
Ключові слова: власник житла, наймач кімнати у гуртожитку, виселення