Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 лютого 2022 року
у справі № 813/7762/14
Адміністративна юрисдикція
Щодо включення періоду зупинення провадження в справі до періоду, за який має бути сплачений середній заробіток час вимушеного прогулу
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, митниці Держмитслужби, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним та скасувати наказ митниці Міндоходів "Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України";
- поновити його на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями митниці Міндоходів;
- постанову суду в частині поновлення на посаді звернути до негайного виконання;
- стягнути з Державної фіскальної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено.
Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ДФС України запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду в штаті ДФС України згідно з вимогами статті 49-2 Кодексу законів про працю України. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку змінено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
КЗпП України передбачає засоби правового захисту працівників, звільнення яких визнане незаконним.
Аналіз статті 235 КЗпП України свідчить, що основним першочерговим засобом такого правового захисту є поновлення на роботі. Крім того, у разі незаконного звільнення суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами Порядку №100.
ВИСНОВКИ: добросовісна реалізація позивачем його процесуальних прав на подання клопотань про зупинення та поновлення провадження в справі, не покладає на нього тягар вини за розгляд справи більше одного року у розумінні частини другої статті 235 КЗпП України.
Норми чинного законодавства не виключають період зупинення провадження в справі з періоду, за який має бути сплачений середній заробіток час вимушеного прогулу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура звільнення, порядок зупинення судового провадження, стягнення виплат при звільненні
