Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 січня 2022 року

у справі № 908/789/21

Господарська юрисдикція

Щодо причин для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду

Аналогічна правова позиція висловлена

Великою Палатою Верховного Суду в постанові

від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16

Фабула справи: АТ «Державний ощадний банк України» звернулося з позовом до підприємства об`єднання громадян «Агропристань» всеукраїнської громадської організації інвалідів «Велід» (далі - Підприємство), як до позичальника за договором кредитної лінії та до ФОП Мельник А.В., як до поручителя за договором поруки про: солідарне стягнення з відповідачів 923 401,13 грн. заборгованості за кредитом, з них: 699 577,77 грн. основного боргу за кредитом, 143 931,43 грн. основного боргу за процентами, 3,88 грн. основного боргу з комісії, 31 191,67 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 6 373,97 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 0,38 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 32 925,96 грн. інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом, 7 809,98 грн. - 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом, 1 586,09 грн. - 3% річних від прострочених сум заборгованості за процентами; розірвання договору кредитної лінії від 01.10.2018 № 717, який укладений Банком в особі філії та Підприємством, у зв`язку з істотним порушенням його умов як позичальником, так і поручителем в частині виконання кредитних зобов'язань.

Рішенням господарського суду, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково.

Мотивація касаційної скарги: АТ «Державний ощадний банк України» зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Правова позиція Верховного Суду: відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Висновки: причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Ключові слова: формування судових прецедентів, застосування практики Верховного Суду, зміна правової позиція Верховного Суду