Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 червня 2019 року
у справі № 404/1691/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо неналежного доказу поширення недостовірної інформації в ефірі телеканалу
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватне підприємство «Вагран» (далі - ПП «Вагран») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, спеціального кореспондента програми новин «Подробности» ОСОБА_6 про визнання неправдивою та такою, що принижує ділову репутацію ПП «Вагран» інформацію розповсюджену ОСОБА_1 у програмі новини «Подробности» на телеканалі «Інтер», автор сюжету програми - спеціальний кореспондент ОСОБА_6; зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію аналогічним способом, яким розповсюдили.
Суд першої інстанції рішенням у задоволенні позову ПП «Вагран» відмовив.
Апеляційний суд ухвалою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 48, статті 64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.
Громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою.
Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
ВИСНОВКИ: СД-диск наданий позивачем, що містить відео файл, отриманий самостійно з інтернет сторінки (програма новин) не є належним доказом поширення інформації в ефірі телеканалу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: дифамаційні спори, способи захисту прав, права телеглядачів, права радіослухачів, право на спростування, доказування порушення права на захист ділової репутації
