Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 квітня 2020 року
у справі № 757/44694/17-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності правових підстав для встановлення юридичного факту постійного проживання особи станом на 24 серпня 1991 року з метою видачі паспорта громадянина України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України, а саме факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 24 серпня 1991 року (момент проголошення незалежності України) і по теперішній час (по дату ухвалення рішення) у зв`язку з втратою паспорта громадянина України та неможливістю звернення до підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації.
Рішенням суду першої інстанції заяву задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Згідно пункту 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого, заявник повинен подати рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи).
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
При цьому в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
ВИСНОВКИ: враховуючи те, що заявником не надано доказів ініціювання питання щодо проведення процедури встановлення особи, а також доказів звернення заявника до міграційної служби із заявою про видачу паспорта замість втраченого, на підставі якої приймають рішення про відмову чи задоволення такої заяви, що буде відповідати Порядку, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для встановлення зазначеного факту, оскільки заявником не використано досудового врегулювання даного питання відповідно до Порядку. Крім того, процедура встановлення належності до громадянства України не повинна застосовуватися до заявника, так як він отримував паспорт громадянина України, про що він вказує у заяві.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави відновлення документів, спори про встановлення юридичних фактів, підстави набуття громадянства, підстави оформлення належності до громадянства